У Кременці вдруге заяскравів розсипами талантів-самоцвітів обласний танцювальний фестиваль «Бона Денс-2017»

04.06.2017 13:13 Джерело: TeNews
Опубліковано : Ростислав Ленчук

6 найцікавіших фактів про кондиціонери, яких ви могли не знати

Перший день цьогорічного літа у мальовничому Кременці виявився досить насиченим на яскраві мистецькі події. Так уже збіглося, що обласний фестиваль танцювального мистецтва «Бона-фест» імені Заслуженного працівника культури України Ореста Пєкного (уродженця Чортківщини) припадає саме на Міжнародний День захисту дітей. Заснував фестиваль член Національної спілки хореографів України, знаний художній керівник Зразкового ансамблю танцю «Барвінок» Кременецького РБК Андрій Медецький.

Фестиваль провели вчетверте, але лише другий рік поспіль він має статус обласного.

Сердечно привітав із початком дійства всіх присутніх у вщерть переповненій великій концертній залі Кременецького районного Будинку культури голова Кременецької районної ради Володимир Стефанський. Очільник краю навіть приємно здивував учасників та глядачів, щиро зізнавшись, що в юності теж займався в танцювальному гуртку, котрим опікувався світлої пам’яті хореограф із великої літери Орест Пєкний...

- Цьогоріч же на «Бона денс» зібралася рекордна кількість колективів – аж 18, а торік було 11 ансамблів! І всі вони постануть перед нами в усій своїй красі та обдарованості. Впевнений, що всі учасники покажуть високу танцювальну майстерність, - радісно мовив, відкриваючи захід, його ведучий, головний режисер Кременецького РБК Ігор Ленчук.

А вже згодом гості та учасники фестивалю залишали концертну залу РБК в піднесеному настрої та з незабутніми враженнями від феєричного дійства... Але про все це – за порядком.

...Танцювальний феєрверк осяяв головну сцену Кременця! Фестиваль спалахнув салютом талантів та емоцій, розсипами мелодій, рухів і костюмів.

Щемливі миті відкриття святкового дійства: сцена засяяла-замерехтіла зірковим небом прожекторів-софітів, і маленькі, юні, молоді та старші артисти рухалися в променях світла – неймовірний вступ та своєрідна прелюдія! Кажуть, що танець – неповторна історія почуттів. А вони просто вирували на сцені. Сила-силенна номерів – десятки дивовижних етюдів, поем, де «кожний рух – слово». Що й казати, інтригували назви колективів, їх номери, вражало яскраве вбрання, й дивувала дитяча, юнача творчість… Виконавці подарували радість, заряд позитиву, чарівні миттєвості та сонячні посмішки, показавши неперевершений танцювальний мікс: народно-хореографічні композиції у розкішних українських національних костюмах, вальс, сучасні танці, хіп-хоп та реп, східні танці й чимало інших феєричних номерів…

І закружляло барвисте дійство!..

Кременчани та гості міста спостерігали за виступами юних обдарувань. Кожен номер, ясна річ, готували заздалегідь та з усією душею. Учасники фесту намагалися бути неповторними, адже кожен танець – це своєрідна вистава, де слова та думки можна передати за допомогою рухів. Вражали емоції, бентежили уяву неймовірні костюми!.. А маленькі й юні таланти… так сміливо, так упевнено й професійно підкоряли сцену та серця глядачів!..

Відкрив танцювальне святкування легендарний колектив -- НААТ «Кременчанка» РБК (м. Кременець), видовищно виконавши «Український привітальний» танець (керівник - Євген Найчук).

А далі були: ЗАТ «Барвінок» (Кременець, РБК) - «Веселі діти» (молодша група) (керівник - Андрій Медецький); колектив «Намистинки» (школа-інтернат м. Кременець) - хореографічна композиція «Мамочко, вибач» (постановка -- Олени Желязко, керівник - Надія Залюбовська); колектив районного центру дитячої творчості м. Кременець - «Балканський танець» (керівник - Леоніда Гуцало); ЗААТ «Сонечко» (м. Кременець) - хореографічна композиція «Майбутнє морфлоту» (керівник - Алла Залюбовська); НААТ «Орієнталь» Кременецький РБК - «Циганський танець» (керівник - Іванна Запольська); НААТ «Пролісок» клубу с. Котюжино Збаразького р-ну - «Український вальс» (керівник - Євдокія Тимошенко); ЗАТ «Орхідея» смт. Вишнівець Збаразького р-ну - «Хіп-хоп» (керівник - Заслужений діяч естрадного мистецтва України Оксана Пілярчук); ансамбль народного танцю «Зорепад» центру дитячої творчості м. Теребовля - «Ми діти Твої, Україно!» (керівник - Марія Паламарчук); студія спортивного танцю «Антре» м. Кременець - «Пасадобль» (керівник - Олена Трофимлюк); колектив «Шанс» с. Студянка Рівненської обл.- «Поліська полька» (керівник - Тетяна Береза); колектив МБК смт. Микулинці - «Ми – українці!» (керівник - Надія Кожушко); студія «Зумба-позитив» м. Кременець - «Східний танець» (керівник - Леоніда Гуцало); ансамбль танцю «Тандем» школи-інтернату м. Кременець - «Віденський вальс», солісти – Ірина Киричук та Олексій Благодир (керівник - Микола Бондар); колектив «Смижаночка» Смизької селищної ради Рівненської області - хореографічна картинка «Ой там на торжку, на базарі…» (керівник - Тетяна Береза); ЗАТ «Візерунок» с. Великі Вікнини Збаразького р-ну - хореографічна композиція «Лелеча доля» (керівник - Наталя Гоюк); колектив Кременецького ліцею імені Уласа Самчука - «Нескорені» (керівник - Іванна Запольська); колектив «Дивоцвіт» ЗОШ №2 м. Збараж - «Гуцульський танець» (керівник - Вікторія Турчин); колектив «Шанс» с. Студянка Рівненської області - «Гопачок» (кер. Тетяна Береза); НААТ «Кременчанка» Кременецький РБК- «Чабани» (керівник - Євген Найчук); ЗАТ «Барвінок» Кременецький РБК - «Козачок» (кер. Андрій Медецький); колектив «Намистинки» школи-інтернату м. Кременець - хореографічна композиція «Діти війни»; ЗАТ «Сонечко» Кременецький РБК - хореографічна композиція «Україна молода»; НААТ «Орієнталь» Кременецький РБК - «Милі бешкетниці»; НААТ «Пролісок» клубу с. Котюжино Збаразького району - «Завзяті господарики»; ЗАТ «Орхідея» смт. Вишнівець - «Запали вогонь»; ансамбль народного танцю «Зорепад» УДТ м. Теребовля - «Господиньки»; ансамбль спортивного танцю «Антре» м. Кременець - «Повільний вальс»; ансамбль танцю смт. Микулинці - «Запальні діти»; студія танцю «Зумба-позитив» м. Кременець – хореографічна композиція «Ілюзія»; ансамбль танцю «Смижаночка» смт. Смига Рівненської області - «Дикі танці»; ЗАТ «Візерунок» с. Вікнини - «Полька по-Вікнинськи»; колектив «Дивоцвіт» ЗОШ №2 м. Збараж - «Іспанський танець»; ансамбль танцю «Намистинки», школа-інтернат м. Кременець (молодша група) - «Перше кохання»; НААТ «Пролісок» с. Котюжино Збаразького району - хореографічна композиція «Орися»; ансамбль народного танцю «Зорепад» ЦДТ м. Теребовля - «Циганочки»; ансамбль танцю смт. Микулинці - «Венеціанське рондо»; танцювально-спортивна студія «Антре» м. Кременець - «Ве те»; ансабль народного танцю «Зорепад» ЦДТ м. Теребовля - Український танець «Підманула, підвела»; ЗАТ «Орхідея» смт. Вишнівець - хореографічна композиція - «Діти за мир у всьому світі»...

ІНТЕРВ’Ю З «ЖИВОЮ» ТАНЦЮВАЛЬНОЮ ЛЕГЕНДОЮ АНСАМБЛЮ «КРЕМЕНЧАНКА»

…Почесним гостем на фестивалі «Бона Денс-2017» був відомий 55-річний кременецький танцюрист, колишній соліст НААТ «Кременчанка», улюбленець місцевої публіки Ігор ЯКИМЧУК (у народі він здобув жартівливо-доброзичливе прізвизько-псевдо «Поташ»). Під час фестивалю добродій Ігор сидів у перших рядах партеру, і, відчувалося з погляду збоку, із завмиранням серця та великою ностальгією стежив за кожним фестивальним номером. А захопитися й справді було чим на цьому чудовому концерті-шоу, насиченому вихристими, іскрометними народними, національними й сучасними танцями у найрізноманітніших яскравих костюмах дивовижної краси та художньо-модельєрської вигадливості… Та це й не дивно, адже подібні настрої, що називається, «накривають із головою» кожного, хто свого часу віддав свою юність та молодість сцені, танцювальному мистецтву, вітчизняним і зарубіжним гастролям, хто зажив слави та визнання, а головне - назавжди зріднився із незвичайною. чарівливою творчою цариною, покровителькою котрої є Муза, богиня танців Терпсихора.

- Пане Ігорю, які враження-переживання сповнювали Вашу душу під час виступів молодих та юних вихованців танцювальних колективів і студій усього нашого Тернопільського краю? Напевне, Ви дуже хвилювалися та, водночас, раділи за свою молоду зміну – нинішній склад ансамблю «Кременчанка», який виконував Ваш особистий, колись розроблений та виплеканий, доволі складний за своєю руховою побудовою й навіть насичений акробатичними елементами гуцульський танок «Чабани»?..

- Так… Аж сльози забриніли на моїх очах під час цих чудових виступів хлопців та дівчат, юнаків та юначок, обдарованих і ще несміливих на сцені дітей… Душу наснажувала гордість за юне та молоде покоління, нову танцювальну генерацію… Це свого роду справжній парад наших творчих надій та сподівань! Звичайно, що не всі з них стануть у майбутньому професійними танцівниками чи хореографами, але не можуть не вражати їх старання, азарт, вихлюпнута енергія на сцені, котрим, звісно, передували довготривалі й виснажливі репетиції, відшліфовування танцювальних елементів та рухів… Укотре приємно здивувала високою майстерністю й музично-інструментальною злагодженістю оркестрова група Кременецького РБК під керівництвом віртуозного баяніста Анатолія Мигоровича, мого давнього й доброго друга, побратима та колегу.

Усе було чудово й суперово на фестивалі «Бона Денс-2017»!.. А що ж до тих окремих танців, котрі я останнім часом допоміг ансамблеві «Кременчанка» відродити, оновити, так би мовити, підняти на сьогоднішній рівень сприйняття, то, вважаю, що учасники колективу на чолі зі своїм молодим, але дуже талановитим керівником-хореографом Євгеном Найчуком, упоралися із завданням. І в них, гадаю, є великий стимул для самореалізації, аби й надалі зростати в плані набуття ще більшої майстерності, відточеності, злагодженості в танцювальних постановках та хореографічних композиціях. На 99 відсотків вони вже викладаються й уже майже домагаються досконалості на сцені в своїй нелегкій творчій роботі, але ще один процент я їм відводжу авансом задля ще більшого мистецького зростання.

- Скільки років Ви особисто відтанцювали в ансаблі «Кременчанка» під керівництвом незабутнього метра танцю Ореста Пєкного?

- Загалом - аж мені самому нині не віриться! – я відтанцював у цьому прекрасному, рідному колективі й милому серцю районному Будинку культури вісімнадцять (!) років… А може, й більше: то вже нехай місцеві історики, мистецтвознавці та любителі статистики точно підрахують… Згодом я ще й був протягом чотирьох літ художнім керівником дитячого танцювального ансамблю в селі Сапанів Кременецького району, хоча доводилося позмінно самому танцювати, вчити юнацтво танцям і заразом шоферувати. Тобто працював водієм та займався танцями на дозвіллі й у вихідні. Отакий я був сам собі самоук, але мене виховав, «зробив» як танцюриста-артиста в юності та молодості саме наш «хресний батько», керівник тієї уславленої «Кременчанки» – світлої пам’яті Орест Михайлович Пєкний...

- Так, самобутні традиції танцювального мистецтва на Кременеччині й Тернопіллі заклала ця непересічна творча особистість, гордість нашого краю. Проте повернімося до вже теперішньої його мистецької спадщини та надбання сучасних кременецьких митців-танцівників. На Вашу думку, нинішній ансамбль «Кременчанка» має велике майбутнє?

- Обдарованому керівнику Євгенові Найчуку було дуже важко зібрати в наш час і згуртувати навколо себе боєздатний, висловлюючись військовою термінологією, колектив, такий хороший особовий склад. Ясна річ, я в чомусь зміг йому посприяти, проконсультувати, порадити, а всього решта домоглися вже вони самотужки, завдяки власним старанням і цілеспрямованості, залюбленості в такий захопливий танцювальний вид мистецтва. А зараз Євгенові вже буде набагато легше, бо й уже його вихованці, самі танцівники «Кременчанки» побачили, на що вони здатні з таким керівником-естетом, профі. Та й інші фахівці місцевої культури пересвідчилися в тому, що такий класнючий колектив треба всіляко підтримувати й заохочувати, щоб ансабль жив, творив, міцнів, зростав та неодмінно прославляв рідне місто і край на різних конкурсах, фестивалях. Відповідно, слава Богу, до складу «Кременчанки» приходитимуть дедалі нові й нові учасники, яких уже буде не так важко, як раніше зацікавлювати, мотивувати вчитися танцювати, аби згодом титули й перемоги здобувати. Бо вже сьогодні результати наполегливої роботи Євгена Найчука видно, вони - зримі, й це не може не викликати захоплення та поваги до цього молодого та дуже перспективного фахівця танцю. Вважаю, що Женя за декілька останніх років вклав у розвиток ансамблю «Кременчанка» все, що міг, і вірю, що в нього й надалі все виходитиме «на ура».

- І все-таки, на Ваш погляд: коли краще, видовищніше танцювали Ваш улюблений та нині з пошаною і великим азартом реконструйований молодим поколінням кременчан танець «Чабани» -- колись, у роки розквіту Вашої танцювальної карєри, чи нині?..

- Я не хочу судити суворо й ображати своїх молодих друзів, колег із «Кременчанки», але таки скажу обережно-виважено, що сьогодні вони в надскладному танку «Чабани» технічно, артистично й художньо показали десь відсотків 50-60 від того, на що свого часу спромагалися ми, в пору своєї кипучої, нестримної молодості… А ми ж спромагалися тоді на всі 100!.. Та й сьогодні глядач пішов дещо інший, ніж колись, бо, скажімо, в перших рядах на фестивалі «Бона Денс-2017» жінки, чоловіки та діти сміялися найперше з того курйозного моменту, що в одного з танцюристів-чабанів під час виконання кумедного спареного елементу трішки, даруйте, незручно подерлися штани на… «п’ятій точці»…

Але й це добре, що люди хочуть бачити такі надскладні танці, котрі своїм корінням вийшли з історично-фольклорних глибин українського народу, зокрема з його неповторного, неперевершеного гуцульського відгалуження… Наголошу лише, що оригінальну композицію «Чабани» колишня, радянського періоду «Кременчанка» з великим успіхом танцювала і в колишніх «соцтаборівських» Східній Німеччині (НДР), й Югославії, й Болгарії… І цю легендарну чабансько-вівчарську палицю-посох із гостро закрученим гаком на кінці – наш безцінний тодішній та нинішній сценічний реквізит – за кордоном, після наших суперуспішних виступів, деякі екзальтовані глядачі просто хотіли вирвати з наших рук та забрати собі як презент-раритет… Але ми нікому не віддавали цього свого чи не головного талісману - ніколи! - і берегли його як естафетну палицю, мов зіницю ока. Бо ж усвідомлювали, що «Кременчанка» танцюватиме і після нас, іще довго, а точніше – завжди! Тому згадану фартову чабанську палицю рідного ансамблю, сподіваюся, гордо нестимуть як оберіг у майбутнє й наші сьогоднішні послідовники-танцюристи, яких до самозабуття полонив дивовижний світ народних танців… А майстерність та артистизм – речі наживні, їх набувають із часом, із роками наполегливої, самовідданої праці, тобто все найкраще, найвагоміше, найцінніше в мистецтві танцю приходить із досвідом…

- Чого, на Ваше переконання, найбільше дають юному, молодому поколінню, чого навчають подібні танцювальні фестивалі?

- Найголовніше призначення таких чудових мистецьких заходів, фестивалів полягає найперше в тому, щоб кожен танцювальний колектив, крім навчання танцю, репетицій, якомога більше виступав на різних концертах, конкурсах, фестивалях, бо як ковток свіжого повітря юним, молодим танцюристам потрібні часті виїзди, покази себе для своєї ж самореалізації, самоутвердження на різних сценах, здобуття призових місць, дипломів, лауреатств, кубків, статуеток і просто звичайнісіньких грамот, бо все це – наші спогади, пам’ять, наше життя - в танці! Адже на таких фестивалях можна побачити інші колективи, інші танцювальні постановки, цікаві костюми, аби перейняти у колег усе позитивне, позмагатися з ними у майстерності, техніці, прочитанні секретів і тонкощів хореографії, аби надалі самовдосконалюватися та зростати. Тому я й вітаю моїх кременецьких друзів-колег – хореографа Андрія Медецького та директора Кременецького РБК Аліну Залюбовську із їх мистецьким, творчим, організаційним здобутком!

- І насамкінець - дещо несподіване запитання, із розряду жарту: чи можна буде знову очікувати «на замовлення» глядачів-шанувальників найближчим часом Вашого показового виступу, майстер-класу в складі старого, ветеранського складу «Кременчанки», зокрема, чи побачимо ми ще у Вашому незабутньому виконанні отой славнозвісний матроський танець «На побивку», за котрий Вас у Кременці жінки й дівчата люблять та обожнюють як танцюриста від Бога й до сьогодні?..

- А чого б і ні? (сміється)... Правду кажучи, навіть не знаю, чи ще колись таке знову буде, як декілька років тому, під час ювілейного концерту «Кременчанки», але останнього разу я так виклався на сцені, до знемоги й пекучого болю у м’язах ніг і всьому тілі, що жартома та об’єктивно-самокритично сказав опісля виступу дівчатам-партнеркам і хлопцям-ветеранам, що це вже, друзі, вибачте мені, вийшло не «На побивку», а якесь… «На дембель» (сміється)… Так, мені дуже важко було востаннє, пару років тому, відтанцювати згаданий Вами класний танець, котрий уже став кременецькою класикою… Повірте, що не кожен зможе таку складну композицію відтанцювати у 55-літньому віці… Та й чи потрібно це комусь і самому собі доводити вкотре?.. Який резон стрибати вище власної посивілої голови та йти на якийсь рекорд?! Усе, чого зміг, я вже в танцях домігся. Хоча й кажуть у народі, що старий кінь борозни не зіпсує, одначе… Бо, якщо ще мої двоє партнерок-танцюристок захочуть дати лиха закаблукам, то, можливо, знову доведеться «взятися за старе»… Та, якщо серйозно, нехай уже тепер за моїм прикладом молода поросль танцюристів дерзає, працює до сьомого поту, напружується та долає нашу надвисоку «планку», котрої досягла свого часу славетна «Кременчанка» під орудою Великого Майстра -- кременчанина Ореста Пєкного!..

ВІДГУК ПРО ФЕСТИВАЛЬ МИТЦЯ-ОЧЕВИДЦЯ

...Свято хореографічного мистецтва «Бона Денс-2017» подарувало неймовірні миті, бо емоції просто зашкалювали! Час (а це -- три години виступів!) промайнув непомітно… 2-ий обласний фестиваль найкращих дитячих художніх, танцювальних колективів Тернопілля створив щасливі миттєвості та зібрав декілька десятків, сотні юних і молодих громадян України. Реалізація творчих здібностей, взаємне спілкування, визнання успіхів і досягнень вихованців освітніх та позашкільних навчальних закладів неодмінно сприятимуть вихованню патріотизму й творчих устремлінь юного покоління.

- Я прийшов на «Бону Денс» і по своїй творчій роботі, й за покликом серця, бо наразі танцюристом є й мій син, а залишаю дійство із великим задоволенням, - розповів відомий фотохудодник та відеомитець, керівник аматорської фотовідеостудії «Кремінь» Кременецького РБК Віталій ЧУМАКЕВИЧ. - Тому, що дуже полюбляю фотографувати чи знімати на відео саме такі іскрометні, динамічні, видовищні, конкурси, люблю й поважаю його учасників, художніх керівників, які привезли на конкурс талановитих дітей, захоплююсь усіма ними. Приємно, що було велике розмаїття хореографів із різних закладів культури й освіти нашої області. Відрадно зазначити, що вони розвивають своїх дітей, а ті результати, котрих уже досягли, не втрачають. Особливо хочеться відзначити, на мою скромну думку, танцювальні колективи, звісно ж, із Кременця, Вишнівця, Збаража, Теребовлі. Інші намагаються не відставати. Але приємно те, що є такий величний фестиваль, котрий надає змогу розвивати дитячі, юнацькі таланти. Захід добре організований та спланований. Я задоволений виступами учасників конкурсу, і хотілося б висловити їм найщирішу вдячність, а також низько вклонитися їх батькам, мамам, дідусям та бабусям, які довірили в гарні професійні руки своїх дітей, відповідно проспонсорувавши їм сценічні костюми, взуття й кошти на поїздку до Кременця та назад, додому. Сподіваюся на те, що жоден із нас не пошкодує про це, адже саме на таких конкурсах діти формуються як особистості...

Так, різноманіття сценічних костюмів, артистизм, неймовірно позитивна енергетика дітей, юнацтва, молоді та яскрава шоу-програма не залишили байдужими жодного глядача!

Перегорнута ще одна сторінка фестивального літопису. Маємо впевненість у тому, що й надалі небайдужість кременецьких організаторів та спонсорів, натхненна творча діяльність колективів гуртуватимуть довкола фестивалю ще більше учасників та гостей. Нехай же цей святковий день стане ще однією нагодою для консолідації навколо ідеї спілкування засобами мистецтва на засадах духовності й доброти, взаємоповаги та дружби! Кременчани щиро вдячні всім учасникам фестивалю «Бона Денс-2017», його організаторам, спонсорам, гостям нашого міста за яскраві миттєвості й незабутні враження! Нехай живе наш фестиваль!..

Кожен із колективів отримав диплом учасника фестивалю, пам’ятне фото та цінний подарунок у вигляді оригінальної статуетки із рук начальника відділу культури, туризму, релігій і національностей Кременецької РДА Лариси Антонюк та художнього керівника Кременецького РБК Володимира Дзюми (директор – Аліна Твердохліб).

...Стихла музика в залі, згасли вогні й спорожніла сцена, але залишилося відчуття чарівництва та казки… Тож любіть танець, і він відповість вам тим же, тобто своєю неперевершеною мистецькою взаємністю та магією!..