Зоряна Гумницька

Зоряна Гумницька

кореспондент жовківської газети «Відродження»

Немає більшої любові, як віддати своє життя за друзів

21.08.2017 18:57   Джерело: LvNews
Автор : Зоряна Гумницька

Найстрашніше лихо — війна. У стані збройної боротьби перебуває і Україна із-за ворожих зазіхань на її територіальну цілісність російського агресора та сепаратистських дій на сході держави. За воєнної свари гинуть захисники Вітчизни — квіт української нації. Чорні звістки про загибель учасників АТО — справжніх патріотів своєї Батьківщини — як не прикро і сумно, не обминули і нашу Жовківщину. В перші місяці війни віддав своє життя в ім’я захисту рідної країни, її народу Андрій Панечко з Річок. Такі люди, як Андрій, котрий пішов у безсмертя ще у молодому віці, — це не лише відважні воїни, але й наша велика гордість, хрестоматійний приклад безстрашної мужності для наслідування всім нам, - пише Відродження.

Цієї напрочуд спекотної неділі герой-річківець повернувся в отчий край. Його пошановували в… пам’ятнику. У  поминальних заходах у Річках воїну-учаснику бойових дій в зоні АТО взяли участь керівник апарату Жовківської РДА Анна Богуш разом із головою села Річок Романом Зіньком. На знак данини пам’яті загиблого у борні за утвердження незалежності Української держави прийшли і односельчани, і люди з навколишніх куточків Жовківщини. Серед прибулих були представники різних поколінь — від зовсім юного і до поважного віку. Шану віддати навідалися бойові побратими, які брали участь у зоні АТО, колишні однокласники… Така загальна присутність на події відкриття споруди яскраво продемонструвала вдячність пам’яті народної до теперішнього героя. Всі прийшли, щоб у смутку низько вклонитися істинному сину своєї рідної сторони, Вітчизни. З-поміж них були і рідні, в яких ще не висохли сльози від непоправимої і передчасної втрати. Йому, Андрію-захиснику, справді, ще б жити і творити, та війна три роки тому жорстоко і навічно перекреслила всі його добрі помисли-плани. Андрієві було всього-на-всього 22 роки. Такі літа — це лиш розквіт сил, та що поробиш, коли така людська доля… Аж до глибини душі печально за фатум долі. Це скорботне почуття виразно помічалося на обличчях кожного присутнього на знаковій події.

Молитву за душу загиблого, освячення пам’ятника та синьо-жовтого знамена провадив о. Іван, священнослужитель місцевого храму Успіння Пресвятої Богородиці.

«Андрій Панечко, як і кожен молодий чоловік, який сьогодні боронить неньку-Україну, зробив свій вибір свідомо. Він справжній патріот рідного краю.  Після закінчення війни наш герой мріяв жити у цивілізованій європейській державі, розбудовувати рідну Україну, народжувати та виховувати дітей. Але не судилося… Він — миротворець, він віддав своє життя за своїх друзів, за кожного з нас. Ми повинні це пам’ятати та на прикладі його життя виховувати майбутні покоління. Ми також зобов’язані підтримувати батьків та рідних загиблого воїна. На олтар незалежності України вони поклали найдорожче — життя своєї дитини. Вони виховали достойного сина і заслуговують на шану, повагу та піклування», — сказав о. Іван.

Пам’ять про Героя житиме у віках, бо він здійснив достойний подвиг — засвідчив любов до своєї країни, до свого ближнього ціною життя, захищаючи її суверенітет і свободу у сувору добу.


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу [email protected] Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: LvNews   418