Майстер, роботи котрого представлені у мистецькій галереї Гері Боумена,  добре відомий у Львові з 1980-х років як автор нетипових для радянської фотоестетики світлин, - пише День.

На думку спеціаліста у галузі історії фотографії Вікторії Мироненко, аналогів творчості Михайла Французова в Україні знайти доволі важко. «Його фотографію можна розглядати як своєрідний репортаж, але перенасичений промовистими знаками, – зазначає у роботі «Михайло Французов: вплив на українську фотографію» мистецтвознавець. – Французова турбують суто зображальні принципи фотокадру. Саме тому його цікавить, передусім, співвідношення форм і ракурсів, баланс діагоналі і ритмічно структуровані маси фотокадру. Львівський фотограф оперує тільки візуальними аспектами фотографії. Зміст народжується у Французова через аналіз його образотворчих структур, за допомогою яких він і створює свій «культурний кадр».

Михайлові Французову 61 рік. Фотографією захопився з раннього дитинства. Першим його наставником і вчителем був батько. Теж фотограф. Михайло Французов-старший.

Освіту майбутній фотомайстер отримав на факультеті архітектури «Львівської політехніки», згодом – на операторському відділенні кінофакультету Театрального інституту ім. Карпенка-Карого.

Михайло завжди багато знімав. І це були портрети, побутові сюжети з життя легендарних створювачів львівської культури, портрети пересічних львів’ян,  котрі…просто живуть.

Ще за студентства стає членом клубу «Семафор» при львівському Будинку культури залізничників. З часом створює фотогрупу «Вежа», до якої входили як професійні фотографи, так і аматори. «Вежа» виставляла свої оригінальні роботи і в Радянському Союзі, і за кордоном. Одначе невдовзі у хлопців з'явилися проблеми, позаяк представники влади зауважили у їх світлинах «аполітичність» і «формалізм» і нещадно за це критикували…

«Вежа» проіснувала до кінця 1980-х.

Михайло поїхав до Києва. Присвятив себе кіно. І.. повернувся до Львова.

На початку 2010-х Французову допомогли оцифрувати фотоархів, і відтоді його роботи зберігаються у медіа-архіві Центру міської історії. За словами куратора медіа-архіву Богдана Шумиловича, саме тоді, 2010-го, фотограф розпочав роботу з цифровим апаратом. І отак, у новий спосіб, розвиває і поглиблює свою творчість, багато експериментуючи.

Щодо експозиції «Анілінова реальність», то, за словами мистецтвознавця Наталі Космолінської, представлене на виставці – це те, як Михайло бачить світ зараз. І він дуже добре «поєднує романтичне й іронічне, стьобне і меланхолійно-медитативне». А ще – добре розставляє лаконічні, але дуже ефектні  кольорові акценти.

На відкритті експозиції ішлося також про те, що вона не тільки сучасна (цифрова), а й порогова. І в ній – роботи вже не того Французова, що був раніше… Та й узагалі деякі нові роботи Михайла нагадують живопис…

Подивитися роботи «вже не того» (не аналогового, а цифрового) Французова та переконатися, чи справді його світлини тепер нагадують живопис, можна до кінця місяця – «Анілінова реальність» буде чинною у Мистецькій галереї Гері Боумена до 30 липня.

Тетяна КОЗИРЄВА. Фото Андрія КУБ'ЯКА