На скільки Довга довша за Коротку, хто така Ліська, як піонер-герой став мером-героєм і якої форми буває коло, - пише Твоє місто.

У Львові понад тисячу сто вулиць, проспектів і провулків. Милозвучних назв, що пахнуть квітами чи прославляють загальновизнаних героїв, на всі не напасешся. А якщо вчитатись у перелік львівських вулиць та поцікавитись історією їхнього перейменування, можна знайти чимало кумедних випадків. Tvoemisto.tvвже розповідало, як комісія з перейменування поквапилась зробити з вулиці (генерала) Тупікова вулицю Глухий Кут. На мапі проекту Вулиці Львова Центру міської історії ми знайшли ще чимало чудернацьких назв, породжених і польською, і радянською, і незалежною українською владами.

Неевклідова геометрія вулиць. Подивившись на мапі на вулицю Півколо – бічну Зеленої – ви будете здивовані тим, як вільно інтерпретували автори назви цю геометричну фігуру. Ну, гаразд, щось схоже на півколо там справді є – в самому кінці.

Чудернацьку геометричну назву вулиці дали ще поляки 1933 року. Неподалік є вулиця Довга, яка, сказати чесно, не така вже й довга: лише втричі довша за 116-метрову вулицю Малу, на третину довша за Коротку і у 25 разів коротша за найдовшу львівську вулицю – 8,4-кілометрову Городоцьку.

До речі, вулиця Невелика на Левандівці метрів на десять коротша за Малу. А неподалік є Кругова, поглянувши на яку, перестаєш дивуватись Півколу. Ось ти який, круг…

Назва Кругова краще пасувала б колишній вулиці Окружній на Личакові, проте безжалісні перейменовувачі радянських часів зробили її Навколишньою. Так і лишилась.

Є у Львові також вулиці Рівнинна та Стрімка. Обидві носять свої назви з середини минулого століття й обидві, попри антонімічність назв, є цілком рівнинними. До речі, Рівнинній сусідить вулиця Сусідня, а неподалік від Стрімкої є Крута – не менш рівнинна.

Усі люблять котиків. Теперішня Пустомитівська, невеличка бічна Кульпарківської навпроти психлікарні, за радянських часів носила ім’я Валі Котика, піонера-героя, що загинув чотирнадцятирічним і став в СРСР культовим персонажем. Загинув герой на Хмельниччині, похований у Шепетівці й до Львова стосунку не має. Тож 1993 року міська рада перейменувала вулицю Котика… на честь іншого Котика, колишнього мера міста, що ініціював демонтаж пам’ятника Леніну перед Оперним. 

Вулиця носила ім’я Богдана Котика чотири роки, аж поки хтось не зрозумів, що це якось не комільфо. 1997 року  невеличка бічна Личаківської, вулиця імені іншого героя Радянського Союзу, бурята Володимира Бузінаєвича Борсоєва, була перейменована на честь Богдана Котика, а вуличку навпроти психлікарні переназвали на честь поближнього райцентру. Цікаво, що методологію перейменування без зміни назви двадцять років потому намагались застосувати противники декомунізації, знаходячи в історії «інших» Дзержинських та Орджонікідзе.

Дерусифікований князь. Коли просиш старших львівських таксистів везти на вулицю князя МстиславаУдатного, вони виправляють: «Удатнóго»! Це відгомін радянської назви. З 1950 року ця бічна проспекту Чорновола звалась на честь галицького (хоча також і новгородського) князя, чия вдатність не допомогла руському війську у битві на Калці. Проте радянська влада використовувала російське прізвисько Мстислава – «Удалóй». Незалежна Україна повернула невдатному князеві автентичне ймення Удáтний, себто той, кому щастить.

Ліси й пасовиська. Корови у Львові справді пасуться – наприклад, на території Ветеринарної академії, де зараз хочуть збудувати православний храм, або на газоні навпроти центрального автовокзалу. Проте гнати худобу на вулиці Вигін (у районі Зеленої) і Випасову (бічну Варшавської) ми категорично не рекомендуємо. Паші там катма. Не знайдете ви й кавунів на Баштанній – бічній Любінської, де тепер лише асфальт і цегла. А біля Варшавської є цілий рільницький район: Рільнича, Житня, Орна і На Нивах…

А ось вулиць Лісних у Львові дві: у Сихівському та Личаківському районах. Обидві – прилегла до Сихівського лісу та Кайзервальду – виправдовують свою назву.

Шматочок київського Подолу. «Люди 91 поїзда» (а за наших часів – радше «Інтерсіті»), що живуть у дорозі між Львовом і столицею, часто забувають, у якому саме місті вони зараз є. Тож, сказавши таксистові на вокзалі везти на Щекавицьку, ризикують замість затишного київського Подолу опинитись на сусідній вулиці. Львівська Щекавицька сполучає вулиці Олени Степанівни та Стороженка,  й носить цю назву з 1950 року. У легенді про Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь немає нічого про Львів, але хтозна… :)

Полякам видніше. На назву Szczepowa, яку невеличка бічна Варшавської носить із 1934 року, не зазіхнули ані більшовики, ані сучасні перейменовувачі. Вона залишається Щеповою, і навіть історики вже не знають, на честь якого зі значень польського слова szczep її назвали. Наші нащадки ще ламатимуть голову над тим, хто такий Щепов. Вулицю Śmiała 1944 року перейменували на Смілу; напевно, тому Смілянської вулиці в нас нема, хоча є Шполянська.

На додачу до  цього у Львові є вулиці Сміливих і Хоробрих. До речі, неподалік від вулиці Хоробрих є вулиця з геть загадковою назвою Листова. До неї непогано пасує бічна Липинського – Стеблиста. Є неподалік також Трависта, Корінна і Квітова.

Ще одна «незаймана польська» назва – Міртова. Ймовірно, вона називалась на честь рослини мирт (польською mirt), але залишилась Міртовою.

А ось історія назви вулиці Доступної радше схожа на курйоз із Глухим Кутом. За Польщі ця маленька захована вуличка звалася Dostęp. Більшовики перейменували її на Доступ, а згодом назву вдосконалили до «Доступної». Хоча мешканці новобудов, що зараз оточують цей закуток, навряд чи погодяться з такою характеристикою.  Схожа біда у вулиці Перехід, яка закінчується глухим кутом.

Та й у Відкритої, де розташовані гуртожитки Львівської політехніки.

Забутий історик. Невеличка вуличка між Кульпарківською та Смаль-Стоцького має дивну назву Ліська. Поляки назвали її Liskiego на честь історика Францішека Ксаверія Ліске, ректора Львівського університету, похованого на Личаківському цвинтарі.

Більшовики, не знаючи історії, зберегли назву Ліськєго, а 1950 року перейменували вулицю на Ліську – так вона зветься й дотепер. Хоча засновник Львівської історичної школи Ліске, на честь якого названі вулиці в багатьох польських містах, напевно, заслуговує на шану від сучасних львів’ян.