Львів’янка Мар’яна Янкевич понад три роки озвучує зарубіжні серіали та мультфільми у студії, створеній просто у її квартирі.

Саморобний стіл-студія, мікрофон і підставка, подаровані друзями та рідними на свята, комп’ютер, зібраний чоловіком — це все, що сьогодні має у своєму арсеналі Мар’яна Янкевич для того, щоби екранні персонажі говорили українською, пише - Дивись.info.

— У мене є десь п’ять основних голосів, якими я користуюся, — пояснює Мар’яна. — Це бабця, дитина, сексуальна жінка, дурненька дівчинка та є, свого роду, живий тембр. Також у мене є особливий голос — для моїх оглядів на YouTube.

Вона бере до рук першу ліпшу книжку зі столу та починає…

Лиш встигаєш кліпнути очима, як перед тобою з’являється молода і приваблива жінка, яка випускає зі своїх грудей томний голос.

— Та це не обходить теперішніх грабіжників, — з придихом, смакуючи кожне слово говорить вона. — Їхній план, як і план всіх грабіжників минулого, полягає в тому, що здобичі має вистачити на все життя.

Її думку продовжує старенька бабуся, яка важко і трохи перелякано шелестить сухими губами.

— Раніше її завжди вистачало, бо протягом одного покоління вони не можуть позбутися геть усіх жертв. Але цього разу здобичі не вистачить. Жертви страйкують, — промовляє літня жінка і зникає, ніби її тут і не було.

Її місце займає зовсім юне дівча, яке чи то в силу свого віку, чи то характеру, не видається дуже розумним: слова сипляться з вуст подібно до стиглих плодів під натиском потужного вітру. Наче той вітер, вона так само не слідкує за своїми діями і, здається, просто повторює колись почуте.

— Ми страйкуємо проти мучеництва, а також проти морального кодексу, дотримання якого вони вимагають, — випалює дівча на одному диханні і вже, набравши повітря у груди, хоче продовжити, але хлопчик, років шести, перебиває її.

— Ми страйкуємо проти тих, хто вірить, що людина мусить існувати заради іншого, — високі нотки в його голосі перекривають повчальний тон, а відтак і сприймати серйозно його не виходить…

На цьому «вистава» закінчується. Дівчина закриває книгу Айн Ренд «Атлант розправив плечі», відкладає її убік та всідається зручніше на офісному кріслі. Мар’яна — голосова акторка, яка перетворила кілька рядків з твору на потрібних їй персонажів.

Новий початок

Мар’яні — 26 років, три з яких вона «працює» голосовою актрисою. «Працює», бо це, радше, схоже на волонтерську діяльність — за свою роботу дівчина не отримує жодної копійки. Не дивлячись на це, вона вже встигла стати частиною таких студій дубляжу, як «FanVox» та, згодом, «Струґачка», і озвучити понад 1000 серій аніме, а також фільмів, серіалів і короткометражок.

Про себе вона розповідає стисло.

— Моя мама вчителька, тато столяр, а я — театрознавиця за фахом. У школі навчалася грати на фортепіано, з 1 курсу — пішла у гурт і мене навчили грати на бас-гітарі, — Мар’яна починає загинати пальці, перераховуючи свої уміння. — А ще я вчу японську і пробую себе у малюванні.. Хм, що ще… О! Точно! Вишивати я теж умію!

Не дивлячись на чисельні навички та здобуту освіту, жодна з цих справ не стала тою єдиною. На відміну від озвучки, до якої, як зазначає сама Мар’яна, дівчина прийшла несподівано і про яку, здається, сьогодні може говорити годинами.

Чи не найбільшим поштовхом спробувати себе у ролі акторки дубляжу свого часу виявилися відсутність бажаної роботи та Революція Гідності.

— Тоді у кожного почалися психологічні перебудови, переосмислення буття… І у січні я просто захотіла озвучити щось. Знайшла аніме, смішне, трохи дурнувате, переклала як могла і відшукала якусь примітивну можливість це записати, — пригадує Мар’яна та починає заливатися сміхом. Каже: краще не згадувати, як це все звучало — зашарілася.

Утім тоді дівчина не сміялася зі свого результату, навпаки — вирішила йти далі і попросила чоловіка купити мікрофон. Потроху тренувалася озвучувати ті ж японські мультики, які дуже любила, аж поки не наткнулася на оголошення від «FanVox». Вони шукали нову актрису дубляжу.

— Там був перелік критеріїв: вільний час — я мала, — каже Мар’яна та малює у повітрі галочку на знак підтвердження. — Техніка — у мене є мікрофон. Суперкавайний голос — нуууу, таке, — сміючись говорить вона та показує жест рукою, який натякає — над цим треба було ще працювати.

Мар’яну взяли до команди та одразу навантажили роботою — на її комп’ютері одна за одною з’являлися нові серії японських мультфільмів з титрами українською. У той час дівчина дублювала по три серії на день, тож не надто вже професійний мікрофон та звукозаписувальна програма стали їй найкращими друзями.

Робочі моменти

— Спочатку я була ламер ламером (невміла людина, — авт.ред.) по озвучці. Той голос, який у мене зараз є, абсолютно не відповідає тому, який був. Мої перші роботи — це просто ка-та-стро-фа, — Мар’яна навмисно наголошує на цьому слові та яскраво жестикулює, аби підкреслити усю трагічність ситуації. — Мені за них дуже соромно, але шеф каже, що ми не будемо переозвучувати.

Жартома додає: певно, хоче, щоб я страждала. Потім сьорбає чай, аби змочити горло та перевести дух, і знову береться до того, що любить — говорити: нестримно і від того непідробно живо та привітно.

— Насправді, я свій голос раніше дуже не любила: він дитячий, його ніхто серйозно не сприймає, — у цей час Мар’яна уподібнює свій голос до ще більш дитячого, наголошує: він справді такий. — Але з початком роботи у «FanVox», коли на мені в одній серії були всі жіночі персонажі, я зрозуміла: голос виробляється, якщо багато працюєш.

Не обходилося і без проблемних моментів: деякий час акторка боролася з гнусавістю. Але згодом сама знайшла рішення: потрібно голос пропускати не через ніс.

— Чому я з придихом говорю? Бо так легше позбутися гнусавості. І голос стає мелодійним, м’яким та приємним.

Плідно працюючи, Мар’яна заробила собі статус провідної голосової акторки. Навіть їздила читати лекції на фестивалі. Але у 2015 вона завагітніла і довелося трохи збавити темп. Коли ж дівчина народила і вже могла повертатися до роботи, керівник «FanVox» закрив сайт.

Так період співпраці з «FanVox» став на паузу. Але дівчина не припинила працювати. Через АдріанаZP, який озвучує короткі метри на власному каналі на YouTube, вона познайомилася зі «Струґачкою».

— Я беру участь у різних його проектах, щоправда на специфічних ролях.

Але це не проблема. На мені, наприклад, дитячі ролі або бабусі. От у серіалі «Дивні дива» я озвучувала маленьких хлопчиків.

Домашня студія

Прямо у житловій кімнаті, у кутку, недалеко від дитячого ліжечка Мар’яниного сина, височіє робоче місце голосової акторки. Воно обмежується спеціальним столом, комп’ютером та мікрофоном.

— Моя техніка напівпрофесійна — на запису чутно шуми. Тому я хочу собі кращу, але поки що не маю на неї грошей. Можливо, мені подарують нову на якесь свято, як і всі інші елементи цієї «студії», — замрійливо каже Мар’яна.

Стіл, за яким вона працює, такий собі трансформер. Акторка береться за його частину, тягне її на себе. За мить Мар’яна опиняється у напівзакритому кубі — вихід є тільки ззаду. Це допомагає облаштувати необхідну акустику, позбутися зайвих звуків.

Утім звук на її техніці все одно відрізняється від того, який записують на справжній студії. Тому доріжку доводиться «чистити», через що втрачається особливість голосу. Але це тільки дає зайвий поштовх прагнути до кращого, каже Мар’яна.

Усередині такого боксу дівчина почувається впевнено та умить схоплюється демонструвати, як працює. Відкриває серію чергового мультику, налаштовує мікрофон і занурюється у процес дубляжу.

— Чим ще відрізняється моя робота від роботи у студії? Тим, що я на віддалі і звукорежисер не може мені сказати: «Ей, перепиши зараз цю фразу»,— трохи кривляючись і, таким чином, розвеселяючи свого малого, пояснює Мар’яна. — Мені надсилають файл і завдання. Я можу виконати по-своєму, але потім мені надсилають все знову — доводиться переробляти. Тому я записую фразу по кілька разів, але з різною інтонацією — можлива якийсь варіант і підійде.

Поза законом попри бажання

Тим, що улюблене заняття не приносить бажаних грошей або, вірніше, бодай якихось, дівчина не сильно переймається та кілька разів за нашу розмову з теплом дякує чоловікові — за те, що підтримує її матеріально та дає можливість реалізувати себе. Крім того, він високо оцінює її працю, що додає стимулу розвиватися.

— Свого часу я працювала у кав’ярні, заробляла певні гроші. Я зрозуміла, що дуже багато часу витрачаю на роботу, яка приносить мені лише гроші, а от задоволення — ні, — вголос розмірковує Мар’яна. — Є багато речей, які я не роблю, бо вони будуть абсолютно некорисні.

Дівчина зізнається: з часом зрозуміла, що їй не треба себе пригнічувати через те, що нині не заробляє грошей. Зрештою, лише так вона може займатися такою корисною справою, як створення україномовного контенту.

— У мене це виходить, то чому б і ні? Так, я на ньому не можу поки що заробити, можливо, зможу у майбутньому.

Утім заробляти таким, як Мар’яна, сьогодні заважає законодавство України, яке, на думку дівчини, жодним чином не дозволяє озвучувати фільми, серіали українською аматорським студіям. Друга ж проблема — низька затребуваність україномовного контенту.

Але до своєї роботи дівчина ставиться серйозно та, імовірно, відчуває, що на її плечах лежить відповідальність за популяризацію україномовних фільмів і серіалів.

— Коли почнеться популяризація, з’явиться масовий глядач, ми зможемо якось «вигрібати» у плані грошей. Тоді би ми змогли купувати права на озвучку. Так працюють телеканали і студії. Все впирається у кількість глядачів. Їх небагато.

Із сумом в очах Мар’яна констатує: навіть якщо студії, на кшталт тих, де вона працює, почнуть продавати озвучені матеріали, ніхто їх купувати не буде. Бо є російське, безкоштовне. А свідомих людей дуже мало. Платити ж правовласникам з власної кишені голосові актори не зможуть, бо це величезні гроші.

— Якщо почнеш рекламою займатися, то вже зацікавляться спецслужби, мовляв, де ти гроші взяла і чому не сплачуєш у державну казну. А що сплачувати, якщо ти безкоштовно працюєш? Але коли «верхи» хвилювало, що і як… — Мар’яна примружує очі та відводить погляд убік, ніби шукаючи відповідь, якої, там немає.

Але бажання працювати у сфері дубляжу бере гору. Сьогодні акторка мріє про окрему кімнату, в якій буде базуватися її студія. У майбутньому, каже, головне — покращення якості озвучки, можливо, якесь узаконення роботи. Та, трохи тихшим голосом, додає: «Виходить, що ми, голосові актори, ніби і корисну справу робимо, популяризуємо україномовний контент, але винні у тому, що займаємося піратством».

— Невідомо, за що тебе хочуть посадити. Хотів, як краще, а виходить, як завжди. Все-таки не хочеться бути піратом, але якось так виходить, що мусиш.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО