Білокриниця – мальовниче село у Кременецькому районі Тернопільської області. Зараз тут мешкає трохи більше 2 тисяч осіб і зберігається чудовий палац.

Білокриницький палац пережив татарську навалу, вистояв пожежу, кілька війн, зазнав нищівної руйнації від недбальства власників. Але він вцілів і дожив до наших днів. Дожив завдяки благословенню Гетьмана України Івана Мазепи.

Хресний Іван Мазепа

Білокриниця вперше згадується у 1438 році у грамоті великого князя литовського Свидригайла. Згодом шляхтичі Збаразькі збудували тут замок. 1603 року татари його знищили.

Відродилося містечко вже за часів шляхецького роду Вишневецьких, до яких перейшло володіння містечком. Вони й відновили замок.

Згодом сталася одна з найважливіших подій в історії Білокриницького палацу. У 1705 році у Білокриниці хрестили Урсулу-Франциску Вишневецьку. Її хресним батьком став Гетьман України Іван Мазепа. Український Гетьман під час своєї промови сказав пророчі слова: що таку красу не зітре і час. Чи мав гетьман на увазі свою похресницю Урсулу-Франциску чи весь Білокриницький палац не відомо. Однак про Урсулу Вишневецьку після її одруження на магнаті Радзивіллу відомо дуже мало. А ось Білокриницький замок неодноразово відроджувався і відбудовувався. Час не здолав його красу і велич.

Пивний закон Івана Мазепи

До речі саме за гетьманства Івана Мазепи, на Гетьманщині були встановлені чіткі правили пивоваріння. Докладний аналіз Коломацьких статей 1687 р., які регулювали відносини Московії з Гетьманщиною, подає цілісну картину внутрішньої політики гетьмана України в економічній сфері.

Зокрема Іван Мазера запровадив оренду (податок) на продаж «хлібного вина», тютюну, варіння пива та горілки. Тобто фактично були встановлені єдині ціни на цю продукцію по Гетьманщині. Також гетьман визначив чіткі правила варіння правильного пива, що цей напій має містити воду, ячмінь та солод. У чомусь ці норми нагадували Баварський пивний закон XVI століття, який теж визначав, яким має бути правильне пиво.

У нас час за цими базовими законами виготовляється «Тернопільське» пиво.

Але повернемося до замку.

Білокриницький замок – птах-Фенікс Тернопілля

Впродовж XVIII століття тут господарювали Радзивілли. Вони отримали містечко як посаг Уршулі-Франциски.

Замок перебував у стані руїни, за ним погано доглядали. Коли в 1806 році Радзівіли продали Білокриницю з околицями шляхтичу Чосновському, той вирішив відновити давній замок. Проте згодом його знову знищила пожежа. 

У 1850 році Олександр Чосновський вирішив побудувати у Білокриниці палац. Вийшла неоготична споруда, зведена частково на руїнах замку. Лише частина давніх замкових мурів була використана як стіни нового палацу, рештки – розібрано на будівельний матеріал для нової споруди.

Однак саме тоді була збудована визначні прикраси палацу. Це триповерхова вежа з чотирма шпилями, які ніби виростають з ребер баштових кутів. А також головний вхід, який виступав з основної площини фасаду й мав округлені кути, які увінчувалися незвичним бійницеподібним завершенням.

Чосновський не мав достатньо коштів, щоб завершити весь архітектурний задум палацу. Після його смерті маєток купив на аукціон граф Олександр Воронін. Він не тільки добудував, а й розширив споруду. У 1890 році він помер і заповів 80 000 рублів на влаштування у приміщенні палацу школи для хлопців для вивчення рільництва і ремесел.

Школа діяла з 1895 року до Другої світової війни. В міжвоєнний час це був відділ Кременецького ліцею. Після війни і до нашого часу тут Кременецький лісотехнічний коледж.

Білокриницький палац – виключний випадок збережності замків. Жодна війна чи пожежа його остаточно не зруйнувала. Він відроджувався з попелу наче Фенікс. Дійсно, нібито якась вища сила опікувалася Замком. Невже пророчі слова Івана Мазепи стали оберегом для Білокриницького палацу?

Сьогодні ж подорожуючи замками Тернопілля разом з «Тернопільським» варто знайти вільну хвилину і відчути дух старовини Білокриницького палацу та неповторний смак традиційного європейського пива.

Подорожуй з «Тернопільським» – Відкривай Тернопільське!