Ірина родом з села Вовче, що на Перемишлянщині. Спершу навчалась в українській гімназії імені Маркіяна Шашкевича, згодом — в Академії закордонної торгівлі у Львові, пише – Львівська Мануфактура Новин з посиланням на Експрес.
У 1942 — 1944 роках вона співпрацювала із ОУН-УПА, займалась поширенням бофонів. За цей зв’язок у січні 1944-го потрапила до концтабору Равенсбрюк, згодом до його філії Флосенбург.
Перегляньте також:
- У Львові приспустять прапори в памʼять про загиблих у Кривому Розі (фото)
- Садовий задекларував 869,6 тис. грн, а дружина 13,4 млн грн доходів за 2024 рік
«Бабця втекла додому з поїзда, який їхав з концтабору, але операція «Вісла» позбавила її домівки — родину насильно вивезли до Львова, жити довелось у будинку з вікнами без скла, — каже онук Святослав Літинський. — У цей час вона зустріла хлопця, який колись давав їй бофони — Івана Швака. Згодом вони побралась і прожили разом 64 роки».
У жінки є дві дочки, четверо внуків та шестеро правнуків. Зараз Ірина проживає сама у Львові. До доньок переїжджати не хоче.
«Енергії моєї бабусі позаздрить будь-яка молода людина, – Святослав Літинський. – Вона не засиджується вдома, постійно бігає на зустрічі, за кордон їздить. Пригадую, торік бабці треба було поновити закордонний паспорт, то вона нікому не сказала – сама пішла у відповідну установу та оформила документ. Буває, її можна побачити за роботою з газонокосаркою. Дуже любить квіти, навіть нам категорично заборонила приносити букети з живих квітів на її День народження. Подарунків теж ніколи не замовляє. Та ми вирішили подарувати бабусі квиток в оперний театр, аби подивилась виставу та отримала позитивні емоції.
Бабуся запевняє, що немає ніякого секрету довголіття. Але я знаю, що він у русі. Бабця ніколи не могла на місці всидіти, все бралась до роботи, та й спорт завжди любила, і досі старається робити руханку».
