Оксана Юринець – чинний народний депутат України. У 2014 році перемогла на  виборах у 117-му окрузі Львова, здобувши беззаперечну підтримку 45 тисяч львів’ян і поклавши на лопатки усіх конкурентів. Пройшла до парламенту як одна з лише двох жінок на всю Україну, які перемогли у мажоритарному окрузі. За час роботи у Парламенті восьмого скликання встигла завоювати авторитет не лише в Україні, а й на міжнародній арені, відстоюючи, як голова української делегації у парламентській асамблеї НАТО, євроінтеграційний рух нашої держави. Рух «Чесно» за результатами п’ятирічної діяльності визнав її однією з найдоброчесніших обраниць 8-го скликання. На дочасних виборах до Верховної Ради Оксана ЮРИНЕЦЬ балотується у тому ж 117 окрузі.

- Пані Оксано, Ви йдете самовисуванням. Це дивно, бо всю каденцію Ви були членом БПП (тепер «Європейська Солідарність»). Що сталося?

- Я завжди чітко демонструю свою команду гру. І розумію, що Україну врятує виключно гра національної збірної, яка буде ефективно працювати заради громадян і заради України. Тому, якщо говорити про мою політичну історію, то вона розпочиналася ще з Львівської обласної ради з команди «УДАРу». Далі, у Парламенті, це також була група «УДАР» у фракції Блоку Петра Порошенка. Я маю сьогодні абсолютну підтримку Солідарності у моєму прагненні представляти інтереси виборців 117-го округу, Крім того є низка інших політичних сил, які мене підтримують. Це і «УДАР» Віталія Кличка, і «Українська стратегія» Володимира Гройсмана, і Сила людей, і УНП.

- То чому тоді самовисування,  а не партійне висування під брендом?

- Скажу відверто, було багато пропозицій. Була навіть пропозиція висунення від нової політичної сили, і я від неї відмовилася. Я вважаю, що коли йти самовисуванцем, то значно більше політичних партій готові тебе підтримати. У парламенті 8-го скликання я була співголовою Міжфракційного депутатського  об’єднання Львівщина і моїм завданням було об’єднувати людей незалежно від партій чи груп. Мій напрямок роботи - євроатлантична інтеграція  України і мій вибір іти самовисуванням - це вибір довести насамперед самій собі, виборцям, що  у цій запропонованій виборчій системі я готова представляти саме інтереси мешканців 117-го виборчого округу.

- Тобто, ніякого конфлікту із Петром Порошенком і партією немає?

- Я не була членом БПП. Що більше, група УДАРу збереглася. У фракції більшість це мої друзі, з якими ми працювали для країни, особливо у міжнародних делегаціях. Це ті люди, які мене підтримують. Саме тому у 117-му окрузі «Європейська Солідарність» підтримує Оксану Юринець. Я знаю, що зараз навколо цього багато спекулюють. Я вибрала, напевно, найважчий шлях, щоб представляти інтереси виборців цього округу. І я дуже здивую тих, хто хотів би ліпити зраду – я не виходила із фракції БПП, більше - я залишаюся у команді до кінця. Дуже добре пам’ятаю з чого починалося моє політичне становлення. Нещодавно на мій округ приїжджали Віталій і Володимир Клички, у Франківський район,  і мені було важливо, аби люди бачили, що тяглість моїх стосунків з людьми, які працюють на країну для мене є дуже важливою. А ті речі, які нерідко замовляють інші політичні сили, щоб кинути тінь на мою діяльність розцінюю виключно як боротьбу із найсильнішим конкурентом.

- А чому тоді не список?

- Команда УДАРу, з якої я починала, ухвалила рішення не іти списком. Саме тому обставини склалися так, що це мажоритарний округ. Це вже треті мої парламентські вибори. Спочатку це було 20 000 голосів львів’ян. У 2014 році – 45 000. Я вважаю, що мій округ дуже особливий. Це високоінтелектуальні люди дуже багатьох віросповідань. Щодо мого кандидування, то я бачу вузькокорпоративну змову вузькогалузевих середовищ конкретних осіб, які мають дуже містечкові цілі. Дуже добре про це писав Іван Франко. Таке враження, що він дивився крізь століття, ніби описавши ситуацію, яка відбувається зараз.

- Картина нинішньої кампанії виглядає так, що  найбрудніше на цих виборах працює партія, яка апелює до «Голосу». Ніхто не був готовим до того, що ті, хто називався молодими, новими і свіжими будуть застосовувати такі технології. Це вас також дивує?

- Знаєте, я вже починаю створювати дуже добру стіну з того каміння, що падає мені у спину. Робота, яка була мною проведена впродовж останніх 5-ти років була дуже публічною. Інколи треба було працювати на всі 117%, щоб той шанс, який мені дав Господь використати на благо країни. В умовах, які є дуже непростими. І коли ти формувався в умовах складних для країни, анексії Криму, війни на Сході, то ти по-іншому розставляєш пріоритети, маєш інші цінності, для тебе пріоритетом є щось вище, а в цей же ж час є люди, які, не доростають, або живуть в іншому світі, в іншій реальності. Не розуміють загроз. Діють із притаманною рабською рисою: не вміти сказати дякую і знівелювати такий необхідний  сьогодні  інституційний досвід парламентаря, який діє на інтереси країни.

- Ви згадували про пропозиції балотуватися від політичних сил? Вакарчук Вам пропонував?

- Так. Це була перша пропозиція. І я відмовилась. Мені, починаючи з 2010 року, коли була в УДАРі, потім - у фракції БПП, не доводилось ніколи діяти за вказівкою чи на догоду партії. І я можу подякувати за те, що маю можливість бути у середовищі людей, де поважають демократію і де ти можеш діяти за власною думкою. А не бавитися у зірковий футбол. Бо, знаєте, команди виключно зірок ще ніколи не показали доброї командної гри.

- Парламентареві дуже складно якісною роботою здивувати чи вплинути на виборця. Значно легше запам’ятатися скандалом, епатажною поведінкою. Як Вам вдається вливати на людей саме якісним показником роботи?

- Я намагаюся бути простішою  і зрозумілішою. Не з точки зору професора, викладача, а з точки зору людини, яка живе в Україні в реальних умовах. А люди самі оцінюють. Бо, скажу, відверто, не до усіх депутатів-мажоритарників в округ приїжджають одночасно більше, як 10 конгресменів США і ведуть у громадській приймальні розмову на тему геополітики. А за два дні приїжджає Міністр Кабінету Міністрів Польщі. А потім парламентарі з 13-ти країн світу на Міжпарламентську раду Україна-НАТО. І я не маю права знехтувати підтримкою цих людей. Так само як і підтримкою деяких моїх колег, які були надзвичайно якісними депутатами і вирішили не іти на ці вибори, бо при тих технологіях, які застосовуються зараз, їм просто не перемогти в мажоритарному окрузі. Це і Ганна Гопко, і Оксана Продан. Вони приїжджають зараз і допомагають сьогодні мені здобути перемогу.

- А хто ще вам допомагає у виборчій кампанії?

- Люди! Коли ми у Фейсбуку дали клич, що починаємо виборчу кампанію і будемо раді охочим долучитися, то Ви собі не уявляєте, деяких людей, яких я знаю вже багато років, відкрила абсолютно по-новому. У мене до останнього не було ні біл-бордів, ні сіті-лайтів і люди почали писати дзвонити, чому нічого немає, давай ми допоможемо і реально допомогли це все зробити.

- Ваша позиція, щодо мажоритарної системи?

- Я – проти.  Однозначно, вибори мають відбуватися за відкритими, але регіональними списками. Щоб була прив’язка обранця до регіону. Бо не можуть у Верховній Раді сидіти одні кияни. Мусять бути люди, які знають проблеми регіону. До слова наведу тут свій особистий приклад. Мій досвід викладача-економіста Львівської політехніки, дав мені можливість набагато швидше і якісніше читати проекти бюджету та інші фінансові документи у Раді.

- Ви ідете на округ як чинний депутат. Не відчуваєте труднощів, що до людей не завжди доходить інформація про те, що Ви вже зробили ?

- У моєму випадку не так. Для людей дуже важливо підійти і вживу доторкнутися депутата. Мені у цьому сенсі пощастило. Бо до нас. особливо зараз, дуже часто приходять люди з округу, щоб просто сказати дякую.

- У новому парламенті Вам, швидше за все, доведеться працювати в опозиції? На відміну від теперішнього, де Ви були в коаліції? Готові до цього?

- Я скажу більше … Розумію, що у новому парламенті відстоювати євроатлантичну інтеграцію буде дуже непросто. Але також розумію, наскільки важливими будуть ті якісні люди, які пройшли ці 5 років і мають за плечима історії успіху. Відверто, і в коаліції не було просто працювати. Бо ми працювали в умовах гібридної війни, війни на Сході, різні сили намагалися знищити інститут парламентаризму, Президента і працювали на руйнування країни. Попри це  вірю, що навіть у тих молодих і не завжди досвідчених політичних силах, які пройдуть до Верховної Ради домінуватимуть люди, які будуть в опозиції до п’ятої колони, але не в опозиції до країни. Бачу себе конструктивним опозиціонером, який не буде просто критикувати, а показувати, як зробити, як змінити. Ми не маємо часу на експерименти над державою. Я вважаю, що люди які пройшли випробування зможуть здійснити свою місію у парламенті 9-го скликання. І ще одне … тільки якщо перед нами стоятимуть у пріоритеті українські інтереси, ми матимемо державу!

З інтерв’ю Оксани Юринець для Остапа Дроздова у спецпроекті «Вибори 21.07»