Справа «Роттердам плюс» – це поки безпрецедентний випадок із шансом на покарання чиновників, але резонансні кроки в Україні часто закінчуються пшиком, зазначив генерал-лейтенант міліції, голова львівської обласної партійної організації ВО «Батьківщина» Михайло Цимбалюк, пише - Gordonua.com.

НАБУ і «Роттердам плюс»: спроба реабілітуватися чи перейти Рубікон?

Повідомлення про підозру шести фігурантам у так званій справі «Роттердам плюс», попри широкий резонанс, викликає цілу бурю змішаних відчуттів. З одного боку, поза сумнівом, – це наразі безпрецедентний випадок: представників буквально вчорашньої влади в корупції таких масштабів досі якщо й звинувачували, то хіба що ЗМІ та захищені недоторканністю політики. Разом із цим такий випадок – це шанс на справедливе покарання можновладців і справедливість загалом. Бо, якщо суд визнає, що за неповні два роки (а тарифи у 2018-му та 2019-му наразі не досліджені детективами НАБУ, продовжували не лише діяти, але й зростати!) за електроенергію з українців здерли майже 19 млрд грн зайвого, наступним питанням у правовій державі мали б стати, як зниження корупційно завищених тарифів, так і повернення зайво сплаченого потерпілим.

З іншого боку, ні для кого не секрет, що гучні заяви та резонансі кроки в нашій державі часто-густо закінчувалися пшиком, а підозрювані в той чи інший спосіб уникали покарання. Убивства Чорновола, Гонгадзе та інших політиків, активістів і журналістів, розстріли Небесної сотні та інші розслідування, що у різні часи називалися «справою честі» правоохоронної та судової систем, змушують замислитися, чи бодай цього разу підозри завершаться вироками і реальним строками покарань. Й підстав для таких сумнівів не бракує: адже експерти, журналісти й політична сила ВО «Батьківщина» постійно заявляли про корупційну складову згаданого тарифу ще у 2016-му. Від відкриття кримінального провадження до оголошення підозр минуло два з половиною роки (!), та й сталося це аж тоді, коли четверо із шести підозрюваних уже сховалися за кордоном.

А те, що згадані підозри НАБУ та САП оголосили вже після того, як новообране керівництво держави висловило намір «перезавантажити» ці – недешеві для держави й украй малоефективні – структури,  лише підсилює сумніви у випадковості обраного для них часу.

І, врешті, остання, проте чи не найпринциповіша засторога щодо цієї справи – у ній бракує фігуранта – головного організатора схеми! Частину із тих, кому оголошено підозру, умовно можна вважати ще й вигодонабувачами отих 18,9 млрд грн, а іншу, топчиновницьку, – надавачами неправомірної вигоди у вигляді завищених тарифів. З огляду на особистості як голови НКРЕКП (до призначення на цю державну посаду – топменеджера «Рошену»), так і решти підозрюваних членів комісії, виникає небезпідставне відчуття, що без відповідної вказівки згори це корупційне рішення не могло бути ухвалене.

Зрештою, без того ж невидимого, але всім відомого організатора мало бути розслідуване та скасоване як Антимонопольним комітетом, так і Генпрокуратурою. До слова, у різний час очільники обох відомств теж публічно заявляли про очевидну корупційність тарифу «Ротердам плюс», проте через кілька місяців перший заявив про відсутність підстав для такого твердження, а інший просто «забув», переключившись на сумнівні «досягнення».

Відтак двоєдиний ґрунт, що наразі дає підстави для оптимізму й підкріплює віру в те, що НАБУ, прагнучи реабілітуватися за попередні «простій» та «проколи», таки відважиться перейти Рубікон. Саме він і відділяє «переможні» звістки й резонансі підозри від реальних вироків та покарання винних. Оскільки зараз є запит суспільства на відновлення справедливості у знесиленій попередньою владою державі та, сподіваюся, усвідомлення цього командою новообраного президента.

Тож не довести цю, як і решту резонансних справ до суду і не покарати їх фігурантів, включно з Порошенком, означатиме для Зеленського розписатися перед прихильниками у власній неспроможності реалізувати чергову велику мрію нації.

Вагомим аргументом на користь того, що бодай ці провадження та підозри завершаться як належить, є те, що в команді новообраного президента один із провідних постів займає людина, яка свого часу працювала у НКРЕКП і досконало знає її «кухню» зсередини, а також ще у 2016 стала одним із найактивніших поборників скасування сумнозвісного тарифу, – Андрій Герус. Для об’єктивності тут варто також зазначити, що в нинішній команді президента є й люди, які свого часу активно відстоювали інтереси функціонування «Роттердам плюс». Так, головний митник країни Максим Нефьодов (раніше був першим заступником міністра економічного розвитку та торгівлі) разом із головою правління НАК «Нафтогаз» Андрієм Коболєвим (якого зараз просувають на посаду прем’єр-міністра) були не останніми посадовцями, які захищали корупційну схему.

Ще один цікавий парадокс: «Роттердам плюс» діє лише для встановлення «драконівських» тарифів на електроенергію, але не використовується для формування ціни на вугілля із державних шахт! І тоді ж доводили, що завдяки цій схемі ТЕС, закладаючи у тарифі на покриття ціни вугілля 2200 грн за тонну, насправді купували в українських шахтарів його по 1330 грн. Відтак шахти, які видобували вугілля для виробництва електроенергії, мали величезні борги… за електроенергію перед електростанціями. Причина банальна — виручка від використання схеми «Роттердам плюс» іде генерувальним компаніям і трейдерам, а державні шахти залишаються збитковими.

Зараз варто кожному нинішньому політику взяти реванш – від імені всього народу – за цинічне наживання одного олігарха, інтереси якого відстоювало кілька поспіль президентів, не лише на завищених корупційним шляхом тарифах, але й на «торгівлі на крові». Адже нині ні для кого, у тому числі й НАБУ, уже не секрет, що оті – удвічі вищі за середньоєвропейські – тарифи ми сплачували за енергію, вироблену ТЕС із вугілля, потай експортованого під час війни як із ОРДЛО, так і з Ростовської області країни-агресора.