16 лютого 1991 року у Львові відбулася Галицька асамблея — масштабне зібрання представників трьох західноукраїнських областей, яке об’єднало понад 1200 учасників. Формально її метою було вироблення спільної концепції економічної співпраці між Івано-Франківською, Львівською та Тернопільською областями, аналіз суспільно-політичної ситуації та визначення позиції щодо союзного референдуму.
Однак уже тоді ініціативу частина опонентів назвала «сепаратистською».
Перегляньте також:
- Львів, до якого не водять туристів… Блог Миколи Бандрівського
- Як почуваються сучасні нащадки НКВДистів Львова у “не своїх” квартирах..?
Передумови: політична напруга і економічна криза
Початок 1991 року позначився глибокою кризою в СРСР. Союзне керівництво намагалося силовими методами зупинити процеси суверенізації в Балтійських республіках, а економічна ситуація стрімко погіршувалася. Інфляція, дефіцит товарів і політична нестабільність лише посилювали напругу.
Після виборів 1990 року в Івано-Франківській, Львівській та Тернопільській областях більшість у місцевих радах здобули національно-демократичні сили. Захід України став осередком декомунізації та суспільних трансформацій.
Ідею створення міжобласного формату співпраці запропонував голова Львівської облради, народний депутат Верховної Ради УРСР В’ячеслав Чорновіл. Назву «Галицька асамблея» він озвучив 4 січня 1991 року під час міжпартійної конференції у Львові.
Голова Івано-Франківської облради Микола Яковина пояснював потребу в асамблеї необхідністю консолідації зусиль і зміцнення горизонтальних економічних зв’язків в умовах фактичного розпаду союзної господарської системи.
Як проходила асамблея
Засідання відбулося у приміщенні Львівський національний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької. Окрім депутатів трьох галицьких областей, були присутні представники інших регіонів, народні депутати УРСР і СРСР, представники громадських організацій та навіть керівники місцевих осередків Компартії.
Серед учасників був і перший заступник голови Верховної Ради УРСР Іван Плющ, що додавало форуму політичної ваги.
Головні теми:
-
економічна інтеграція регіону;
-
координація дій у період дефіциту й розриву господарських зв’язків;
-
позиція щодо союзного референдуму 17 березня 1991 року.
У підсумку було ухвалено угоду «Про основні принципи співробітництва між обласними радами народних депутатів Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей». Також створили Регіональну координаційну раду з робочим органом у Львові.
Окремо депутати прийняли ухвалу «Про єдність українських земель», у якій засудили будь-які спроби порушення територіальної цілісності України та наголосили на спадкоємності ідеї Акта Злуки УНР і ЗУНР 1919 року.
Окреме опитування в Галичині
На 17 березня 1991 року союзне керівництво призначило всесоюзний референдум щодо збереження СРСР. В Україні паралельно проводилося республіканське опитування про умови входження до «оновленого Союзу».
Натомість Галицька асамблея ініціювала третє — регіональне — опитування з питанням:
«Чи хочете Ви, щоб Україна стала незалежною державою?»
Мешканці трьох областей отримали три бюлетені. За незалежність висловилися 88,3% учасників голосування в регіоні. Багато політологів вважають цей «галицький плебісцит» своєрідною репетицією Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року.
Друга асамблея і згортання діяльності
Друга сесія відбулася 5 вересня 1991 року в Тернополі — вже після проголошення незалежності України. Вона мала переважно політичний характер і була пов’язана з підготовкою до референдуму та президентських виборів.
Сесія підтримала кандидатуру В’ячеслав Чорновіл на посаду Президента України.
Втім після поразки Чорновола на виборах і посилення централізаційних процесів у державі діяльність асамблеї поступово зійшла нанівець. Частина її економічних напрацювань так і не була реалізована.
Сепаратизм чи самовизначення?
Опоненти звинувачували організаторів у сепаратизмі. Проте історики наголошують: асамблея не ставила питання відокремлення Галичини від України. Навпаки, її документи прямо засуджували спроби порушити територіальну цілісність держави.
Сам Чорновіл пояснював створення асамблеї необхідністю:
-
протидіяти економічній блокаді;
-
консолідувати зусилля регіону;
-
чітко заявити про недоторканність українських земель.
Фактично Галицька асамблея стала одним із символів регіональної ініціативи періоду розпаду СРСР і важливим етапом на шляху до відновлення незалежності України.
