"В українців сталася революція свідомості". Інтерв'ю з музикантом-революціонером

07.04.2023 12:54 Джерело: LvNews
Опубліковано : Іванна Капустянська

популярне

Вимкнення електроенергії на Львівщині 3 грудня

У розмові були обговорені зміни в українському суспільстві, а також покращення, що сталися в українській системі.

Росія рік за роком насаджувала своїх агентів в український політикум, посилюючи свою пропаганду. Та значна революція свідомості в головах українців сталася під час Революції Гідності у 2014 році. Сьогодні українці все більше розуміють свою справжню ідентичність та прагнуть до побудування своєї міцної держави.

Тож Kyiv Post поспілкувався з культурним революціонером Ростиславом Бьоме, відомим також як Artisto. У 2012 році він написав революційну пісню, у яку вклав сенс — змінити Україну на краще. Вже у 2014 році під час Євромайдану пісня набула популярності та стала неофіційним гімном.

У розмові були обговорені зміни в українському суспільстві з того часу, а також покращення, що сталися в українській системі.

Як виникла ідея перетворити ваші переживання стосовно України у пісню?

Протягом 12 років я жив та навчався у Німеччині. Часом я приїжджав до України, але на короткий термін. Втім, на початку 2012 року я надовго затримався в Україні. Вже за місяць перебування я почав аналізувати середовище. І мені не сподобалося те, що я побачив.

Найбільше мене вразило те, як живуть пенсіонери. Я порівнював з умовами життя літніх людей у Німеччині. На мій погляд, в Україні неправильне ставлення до літніх людей, які все життя служили країні на своїх роботах, а тепер не можуть нормально жити.

Саме з цих імпульсів у мене зародилася ідея зробити проєкт, що покликаний змінити Україну. Втім на початку я не мав однодумців. Я багато спілкувався з перехожими на цю тему. І від усіх чув, що нічого не можна змінити. Але я розумів, що це несправедливо, тому почав писати революційні вірші. Вже у 2012 році я написав перший варіант пісні.

Якою була провідною мета проєкту? Чи вдалося її реалізувати?

Метою проєкту було побудувати міст від України зараз до України нашої мрії. Я вважаю, що ідеї правлять світом та людьми. Тому я хотів популяризувати ідею змінити Україну.

Але була проблема у свідомості людей, точніше у її відсутності. У нашій культурі було мало українського, зокрема у медіа було все заповнено російським. Саме Майдан сприяв підйому української культури. І від тоді ціле покоління виросло на провідних ідеях, що були закладені на Майдані.

У перший день, коли студенти вийшли на Майдан я записав відео із закликом до повстання. Вже на другий день я приїхав із Німеччини до України та заспівав пісню. Таким чином я хотів морально програмувати громадян України до прагнення щось змінити.

На мою думку, мій проєкт посприяв цьому, адже у пісню я закладав такі тези, про які тоді ще ніхто не говорив. Вже за декілька днів пісня набула популярності. Згодом у коментарях під моєю піснею на YouTube багато людей писало, що ця пісня дає сили йти на Майдан та віру в цю справу.

І головне, що багато людей зрозуміло, що країну може почати змінювати кожен. Починаючи з Революції Гідності люди взяли у свої руки керування країною. З’явилася віра у себе та гордість за свою ідентичність. Багато українців почало повертатися до своїх витоків та переходити на українську мову.

У порівнянні з Німеччиною, які особисто для вас Україна має плюси? І що змінилося з того часу, коли була написана пісня?

Великим плюсом я хочу виділити те, що народилася українська мова. Тобто вона стала популяризуватися в культурі. Саме культура є основою всього в країні. На моїх очах народилося українське кіно, почало друкуватися більше книг українською мовою, а також масштабування української музики до значних висот.

Крім того, хочеться відзначити діджиталізацію країни, зменшення бюрократії. Та окремо хочу зазначити хороший Інтернет, що є у кожному кафе. А також українська банківська система працює на високому рівні.

Ще мені цікаво споглядати, як розвивається український маленький бізнес. Тобто звичайні люди розкручують власні бренди дуже якісно та з великим ентузіазмом. Насправді у Німеччині такого немає. Бракує саме ентузіазму загалом. Можна порівняти Німеччину з літньою людиною, яка вже все бачила та пройшла, тому у неї немає такої зацікавленості. У той час, як Україна поступово стає на ноги, тому й має ентузіазм, як у маленької дитини.

Але з моєї перспективи — Німеччина чудовий приклад організації системи всередині країни. Там працює все, як годинник. Але на німецьку систему негативно посприяли події останнього часу. Спочатку це було чисельні біженці з Сирії, під яких треба було адаптувати систему. Потім Covid-19, після якого майже нічого не працювало. У той час, як в Україні не було такого жорсткого локдауну. І наразі навантажують систему українські біженці, яким потрібно надати місця для життя та налаштувати відповідні бюрократичні процедури.

Що, на вашу думку, все ще треба змінити?

Текст моєї пісні є певною програмою, тобто списком того, що необхідно змінити. Наприклад, я згадував про пенсіонерів. Наразі я не знаю точно, наскільки підняли пенсії для літних людей. Але точно знаю, що на хороше життя їм все ще не вистачає.

Далі співав про рівні права для жінок. Тут у цілому можу сказати, що жінки в Україні мають можливість просувати себе вперед.

Також я згадував про вільний доступ до ресурсів незалежно від зв‘язків. Хочу зазначити, що зв‘язки насправді всюди потрібні. Але за роки ситуація в Україні покращилися і тепер люди мають більше можливостей розвиватися самостійно, якщо вони цього дуже прагнуть та працюють над цим.

Але мене дуже турбує стан медицини, а конкретно лікарні. Під час коронавірусу я був у львівській лікарні. У порівнянні з Німеччиною вона мала дуже жахливий стан.

Також наступним моментом є відсутність достатньо злагодженої комунікації та організації. Наприклад, я працював у кіно в Україні. Порівнюючи з Німеччиною, я можу сказати, що німці мають професійнішу ділову комунікацію. Тобто там відбувається все на офіційному рівні через електронну пошту, а в Україні здебільшого через соціальні мережі. Це наче дрібниці, але вони відіграють важливу роль у робочому процесі.

Як ви можете порівняти настрої в українському суспільстві тоді та зараз?

Ми значно більше зацікавлені у своїй країні, ми об‘єднані та відчуваємо свою ідентичність. Люди готові фізично боронити свою країну, люди воюють на інформаційному фронті, Україна стала країною волонтерів. Тоді ми були більш поєднані з Росією, бо нас програмували на це. Починаючи з Євромайдану ми сепарувалися від росіян.