За півтора року війни масштаб корупції, рівень якої в Україні й раніше був космічним, тільки зростає. 

За останні місяці було розкрито ряд показових кейсів про те, які тендери проводять окремі держпідприємства, установи та місцеві органи влади під час широкомасштабної війни. Масштаби "розпилу" бюджетних коштів вражають. І це в умовах, коли кожна гривня має бути спрямована на потреби Збройних Сил України та захист цивільного населення.

Усі пам’ятають ці ганебні викриття, коли, наприклад, місцева влада у Дніпровському районі столиці намагалася закупити для українських бомбосховищ 300 барабанів за 900 тисяч гривень, аби, начебто, дітям не було сумно перечікувати повітряну тривогу. На щастя, завдяки суспільному резонансу цей тендер вдалося відмінити. Чого не скажеш про 12 овочерізок по 130 тисяч за одиницю та електросковороду – за 720 тисяч гривень, які все ж були придбані. Певно, за такі кошти вони мають бути обладнані штучним інтелектом та зроблені з фантастичного вібранію.

Інша важлива витрата воєнного часу – флагшток у Борисполі, на встановлення якого планують виділити аж 5 мільйонів гривень. За ті самі кошти можна купити, як мінімум, 50 дронів для ЗСУ.

Аеропорт "Бориспіль", зачинений для українців на час війни, замовив прибирання своїх порожніх приміщень на суму в майже 52 мільйони гривень (а це 5 бронетранспортерів!).

Не менш цікава ініціатива – закупити спортивний інвентар для села біля лінії фронту, населення якого на сьогодні складає від сили кілька десятків чоловік, за, на хвилиночку, півтори мільйони гривень! Або відремонтувати стадіон у Волинській області за аж 72 мільйони. Гарний, мабуть, буде стадіон…

Це не повний перелік прикладів, від яких нудить. Пиляються гроші на абсолютно усьому – до найменших дрібниць.

Наприклад, Дніпровська райдержадміністрація Києва, що відзначилась "золотими" овочерізками та сковорідкою, закупила ще 70 тисяч рулонів туалетного паперу та 60 тисяч паперових рушників за майже 3 мільйони гривень (а це, натомість, могло б бути 10 пікапів для ЗСУ). За один рулон паперу, ринкова вартість якого не перевищує 12 гривень, заплатили аж 16, тоді як за паперові рушники рушників віддали 18 гривень (ринкова вартість – близько 15-ти).

І, схоже, спустошливі для кишень платників податків напади діареї мучать не лише чиновників Дніпровської райдержадміністрації, бо нещодавно їх колеги з Подільського району теж закупилися засобами для ліквідації наслідків проносу на 2 мільйони 700 тисяч  гривень (еквівалент вартості 27 дронів).

І це - лише верхівка айсбергу.

Якщо не бити недобросовісних чиновників по руках, вони знищать Україну зсередини, бо просто безсоромно розпилюють кошти під час бойових дій.

"Золоті" клумби та дороги

Одна з найбільших статей витрат місцевих адміністрацій сьогодні –  благоустрій міст. Соцмережами активно розлетілася інформація про облаштування клумб у Івано-Франківській області за 1,2 мільйони гривень. Однак таких випадків у містах України - безліч.

Наприклад, нещодавно Жмеринська міська рада Вінницької області витратила на озеленення клумб 1 500 000 гривень (а це 15 дронів). Львівська та Черкаська міські ради пішли ще далі, витративши на аналогічні цілі десятки мільйонів (еквівалент десятка пікапів). Звісно, зелені насадження, що радуватимуть око містянам – це важливо, але аж ніяк не в часи, коли військові збирають зі світу по нитці для закупівлі зброї та іншого необхідного обладнання.

Однак, не клумбами єдиними. У Києві, наприклад, у розпал війни активно зайнялися будівництвом. Зокрема, повним ходом йде зведення мосту до безлюдного Оболонського острову у парку "Наталка". Для цього проекту, за словами київської влади, використовуються залучені кошти меценатів. Однак за облаштування рекреаційної зони на острові заплатити доведеться вже платникам податків, і, за даними журналістів-розслідувачів, обійдеться воно у 170 мільйонів гривень. Також варто згадати й про капітальний ремонт перекритого Південного мосту за майже 200 мільйонів (зате, мабуть, Віктор Павлік зі своїми коханками буде задоволений).

Але найпопулярніший спосіб розпилу сьогодні – дорожні роботи. Після перших місяців повномасштабної війни уряд призупинив капітальні видатки на ремонт доріг, однак дорожні замовники не забарилися з надолуженням втраченого, щойно обмеження було скасоване. У минулому році вони заплатили понад мільярд гривень турецькій "Онур конструкціон інтернешнл" та майже 2 мільярди – ТОВ "Ростдорстрой".

У 2023 році дорожні роботи в Україні стали ще масштабнішими і ще дорожчими. Нещодавно "Київавтодор" оголосив тендер на капітальний ремонт ділянки дороги Т-10-27 Київське півкільце від Жулянського шляхопроводу до повороту у м. Вишневе за 1 мільярд гривень. Також планується реконструкція транспортної розв'язки на перетині вул. Богатирської з вул. Полярною в Оболонському районі, яка обійдеться у 1,3 мільярди гривень.

Проїжджаючи вулицями столиці, у кожному районі можна наштовхнутися на ремонти, кінця-краю яким немає. Одне тільки перекладання бруківки у центрі на вул. Богдана Хмельницького обходиться місту у 8 мільйонів доларів! Дійсно, усім хочеться їздити по гарним дорогам, однак, коли масштабні ремонти стартують у той час, коли майже щоденно місто атакують російські ракети, уламки яких пошкоджують, у тому числі, й щойно відремонтоване дорожне покриття, такі витрати є, м’яко кажучи, не першочерговими. Особливо, якщо дорожники з року в рік перероблюють одні й ті самі відрізки: як, наприклад, на столичній Великій кільцевій.

Але не лише у Києві нечувані суми трамбуються під катком. У Львівській області оголосили тендер на 2,3 мільярди гривень на експлуатаційне утримання та поточний ремонт доріг, а також 5,3 мільярди гривень – на інші будівельні та інженерні роботи.

До кінця поточного року на ремонт доріг по всій Україні планується витратити майже 60 мільярдів (а це місячне забезпечення усіх наших військових заробітною платою)!

Розпил за рахунок військових

Цинізму ситуації додає, що основними спонсорами цього бенкету на крові виступають усі українці, включно із військовослужбовцями, які віддають життя за нашу свободу. Справа в тому, що 75 відсотків податку із заробітної плати, у тому числі й захисників, йде у бюджети місцевих органів влади, а лише 25% – до держбюджету. У Києві, правда, трошки інша ситуація: 60 процентів йде до державного бюджету, і 40 - до бюджету столиці, але це все одно шалені кошти.

У 2023 році на армійські зарплати було виділено близько 700 мільярдів гривень. З них військовослужбовці сплачують податок у розмірі 18%. Тобто за поточний рік – це 126 мільярдів податків, з яких, за приблизними розрахунками, місцеві бюджети усіх рівнів отримають близько 90 мільярдів гривень.

При цьому, українське бюджетне законодавство ніяк не адаптоване до військових умов і досі живе в умовах мирного часу.

Як розповів в коментарі для УНІАН економічний експерт аналітичного центру "Об’єднана Україна" Олексій Кущ, зараз немає ніяких обмежень ні щодо сум, ні щодо призначення використання коштів місцевих бюджетів.

"Бюджети місцевих органів влади пухнуть від грошей. Як би це дивно не звучало під час війни. І найбільше - там, де розміщуються військові частини. Водночас місцеві влади ніхто не обмежує у витрачанні цих коштів", - зазначив експерт.

Для того, щоб таке обмеження з’явилося, у Бюджетному кодексі необхідно передбачити винятки військового стану, якими заборонялося б непродуктивне використання коштів платників податків.

"Зрозуміло, що відбудова школи в населеному пункті, де проживають десятки-сотні учнів, до прикладу, це необхідність. Але ремонт спортивного майданчику в селі біля лінії фронту, з якого вже виїхала частина жителів – це незрозуміла трата необхідних ресурсів, яких і так не вистачає. Барабани, овочерізки і сковорідки в бомбосховищах за десятки і сотні тисяч гривень – це взагалі поза межами розуміння", - коментує чиновницьке марнотратство президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах.

Кошти на потреби військових

Однією з, на перший погляд, очевидних пропозицій, як зменшити непродуктивне витрачання коштів, може бути скорочення фінансування місцевих органів влади, але такий крок навряд чи допоможе. Тоді "барабани" купуватиме не місцева влада, а центральна – ми ж реалісти. Бо у найвищих кабінетах також скандалів вистачає. Достатньо лише згадати яйця для військових по 17 гривень за штуку!

"Якщо зменшити надходження коштів до місцевих бюджетів і переправляти їх на центральний рівень, то ми не вирішимо проблему. Тут же питання не в тому, як перерозподілити гроші між центральним і місцевим бюджетом, а в тому, щоб ці кошти використовувалися на користь військових", - говорить економічний експерт Кущ.

Одним з варіантів перерозподілу цих коштів на користь українських бійців може бути створення спеціальних фондів, кошти з яких могли б витрачатися, наприклад, на лікування, протезування та адаптацію поранених, гранти для відкриття власного бізнесу військовими, які повертаються з передової, або на дітей українських захисників: їхню освіту, відпочинок у таборах, лікування.

Кошти в цих фондах мають знаходитися там безстроково та акумулюватися.

При цьому, експерти відмічають, що створювати відповідні організації краще на місцевому рівні, тому що там більше розуміються на проблемах конкретних військових частин. У загальний бюджетний котел ці гроші потрапляти не повинні. Однією з пропозицій є створення спеціальних ветеранських військових рад, які контролювали б розподіл коштів військового призначення.  

Крім того, Верховній Раді необхідно ухвалити закон, який заборонить списання коштів з бюджетів, якщо місцеві органи влади не встигли витратити їх протягом звітного року.

"Представники місцевої влади активно витрачають зараз наявні кошти, бо вони розуміють, що якщо цього не зроблять, то наприкінці року увесь залишок спишеться на користь центрального бюджету. Тому зараз вони шалено освоюють наявні у них кошти. Їхня задача – хоч якось витратити гроші, які у них є", - розповідає економічний експерт Сергій Костянтинов.

А так не має бути.

За останні 1,5 роки Верховна Рада ухвалила десятки законів, але поки жоден з них не стосувався такого архіважливого питання, як переведення українського бюджетного законодавства на воєнні рейки. Натомість, органам місцевої влади, у яких накопичилося так багато грошей, що нікуди й дівати, нещодавно дозволили відкривати банківські депозити. А що, можуть собі дозволити, адже зараз на їхніх рахунках знаходиться близько 152 мільярдів гривень – поки українці збирають останні копійки на пікапи, дрони, прилади нічного бачення та аптечки для своїх родичів на фронті.

Автор: Богдан Слуцький