Після важких травм чоловіку вже вдається ходити, хоча шанси на відновлення були мізерні.

У реабілітаційному центрі «Незламні» у Львові після важкого поранення відновлюється 22-річник захисник з Ірпеня, який переніс три інсульти, зупинку дихання та втрату руки. Воїн дивом вижив, і хоч шанси на відновлення були мізерні, він вже самостійно ходить.

22-річний Георгій Раскалей – з Ірпеня, що під Києвом. Захищати Україну пішов у 19 років, задовго до того, як окупанти прийшли у його місто. Звістка про повномасштабне вторгнення застала його на донецькому напрямку. Мамі, сестрі і двом молодшим братам вдалося вибратися з Ірпеня.

У травні цього року у районі Бахмута Георгій отримав важке поранення. Ворожа міна влучила прямо в його бліндаж.

«Приліт – це останнє, що він пам’ятає. Осколки посікли все тіло хлопця. На місці в нього сталося три крововиливи у мозок. Першу допомогу Георгію надали побратими. Далі – стабілізаційний пункт і лікарня Дніпра, де в захисника ще й зупинилося дихання. Праву руку, яку найбільше пошматували уламки міни, медикам довелося ампутувати», – повідомили у Центрі.

Поруч з бійцем була мама. До тями Георгій прийшов вже в лікарні Києва. Стан був не критичний, але все ще важкий. І шанси на відновлення – мізерні. Хлопець не міг самостійно сидіти навіть 20 секунд, про те, щоб ходити, не йшлося взагалі. Зі столиці на реабілітацію молодого бійця скерували до Львова в реабілітаційний центр «Незламні». Тут з ним почали займатися хірурги, нейрохірурги та спеціалісти з реабілітації.

«Стан пацієнта був важкий. Георгій потребував сторонньої допомоги при пересуванні і обслуговуванні. Йому також потрібна була корекція сну та інших фізіологічних процесів. Вже через два тижні роботи нашої команди воїн зробив величезні успіхи – ходить без допомоги сторонніх, активно займається із фізичними терапевтами і поступово фізіологічні процеси приходять в норму. Невдовзі він отримає протез та повернеться до повноцінного життя», – повідомив лікар Андрій Андрош.

За словами Георгія, він починає займатися зранку, о 8:00, і продовжує майже до вечора, до 16:00.

«Лікарі сказали мені: те, що я зможу вирвати за півроку, те і буде моє, бо далі нейропластичність мозку зменшується, тому я й працюю за десятьох», – сказав захисник.

Поруч з ним і далі є мама, тож Георгій хоче якнайшвидше втілити мамину мрію – знову стати на ноги і поїхати у тур по Європі.