Відставка міністра оборони стала публічною реакцією влади на корупційні скандали в цьому міністерстві. Міністра, швидше за все, можна звинувачувати не в тому, що внаслідок його діяльності зросла корупція в міністерстві, а в тому, що він не намагався боротися з нею. Але чи це мало бути основним його завданням? Якщо б він витрачав на це занадто багато зусиль, то це істотно перешкодило б виконанню основних завдань. Значна корупція в Міністерстві оборони була й раніше - вона успадкована ще з радянської армії.

Загалом вона не була критичною. Час від часу вона переходила певні межі, тоді виникали корупційні скандали, після яких поверталася в ці межі й тихо продовжувалася. Міністр, який намагався реально боротися з корупцією, помінявши напочатку своєї діяльності всіх замів, які прикривали корупційні схеми, протримався на посаді лише кілька тижнів, після чого цих замів було повернуто на їхні місця. Отже, різкі дії щодо боротьби з корупцією в міністерстві неможливі. Особливо в час війни. Потрібно закладати глибоку основу для антикорупційних змін. І тільки тоді, коли ця основа буде потужною та надійною, такі зміни можна починати. Якщо новий міністр робитиме зміни без такої основи, то, або вони будуть лише показовими, або міністра швидко усунуть. Якщо міністр не зрозуміє глибини проблеми, то буде адаптація корупційної системи до нового міністра, після чого ця система стане ще стійкішою. Але поміняти нового міністра, коли він не справиться з завданням зменшення корупції, буде складніше, ніж попереднього. Адже він - авторитетний представник кримськотатарського народу і його заміну буде сприйнято, як дію проти цього народу.

Отже, навіть якщо професійність Умерова не менша, ніж професійність Рєзнікова, яка, безперечно, висока, то загалом від заміни міністра оборони можна очікувати більше негативів, ніж позитивів. І найбільший з цих негативів у тому, що імітація боротьби з корупційною системою зміцнює саму цю систему.

Петро Жук,
керівник Центру з інформаційних порблем територій