Затоплена спадщина Дністра. У Львові оцифрували результати досліджень затоплених під ГЕС сіл
Опубліковано : Іванна Капустянська
Для будівництва гідроелектростанції на Дністрі радянська влада затопила 31 село.
Мешканцям довелося перевезти все своє майно і покинути рідні краї назавжди. Окрім знищених населених пунктів, мальовничих ландшафтів, під воду пішла прадавня історія. Вчені розповідають, що клімат в долині Дністра завжди був дуже сприятливим для життя, тому люди селилися там від найдавніших часів. Перед будівництвом Дністровської ГЕС і затопленням сіл Чернівецької та Хмельницької областей археологам вдалося дослідити окремі ділянки і виявити там сліди існування людей, починаючи від найдавнішого періоду – палеоліту. Знахідки дозволяють відтворити усі елементи повсякденного життя первісних людей.
Працівники Інституту українознавства у Львові оцифрували плівки і документи тих досліджень, їхні напрацювання будуть доступні на сайті у вільному доступі. 24 жовтня вони презентували результати своєї роботи і розповіли про втрачену історію, - пише ZAXID.NET.
Фотолабораторія Юліана Дороша
Кандидати історичних наук, наукові співробітники Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича Марія Войтович та Руслан Коропецький входили до команди, що займалася проектом «Затоплена спадщина: цифровий архів втрачених археологічних пам’яток долини Дністра». Науковці почали оцифровувати фотоплівки з археологічних експедицій на нині затоплених землях Буковини.
Марія Войтович розповідає, що для будівництва у 1970-80-х роках Дністровської ГЕС затопили територію 31 села Чернівецької та Хмельницької областей. Хмельниччину перед цим обстежував київський Інститут археології. А науковці львівського Інституту українознавства (тоді – Інституту суспільних наук) досліджували придністерську Буковину, а також землі, що готувались до затоплення під Бурштинську ТЕС на Івано-Франківщині. Їхню роботу фільмували фотографи, серед яких був Юліан Дорош.
«На запрошення Івана Крип’якевича, який був в той час директором Інституту, знаний фотограф та оператор, автор першого повнометражного фільму на Галичині Юліан Дорош очолив фотолабораторію наукової установи. Він їздив в експедиції з археологами і знімав їхні дослідження. Багато плівок, що зберігаються в архіві, були зняті саме ним», – розповідає Марія Войтович.
У фотолабораторії Інституту збереглося близько 900 плівок з різних археологічних досліджень від 1940 до початку 1990-х років. За проектом Українського культурного фонду оцифрували 40 плівок із тисячею кадрів з досліджень затопленої спадщини території Чернівецької та Івано-Франківської областей.
На Буковині знайшли кістки мамонта, з якого прадавні люди будували житло
«Ми вирішили, що історія затоплених територій і те, що робила радянська влада із нашими землями свого часу, досі мало висвітлена. Серед широкого загалу мало хто чув, що в радянські часи були внутрішні переміщення осіб, вимушені міграції. Все подавалося, як гарні події – промисловість, індустріалізація. Ми вирішили оцифрувати рятівні дослідження у зоні будівництва електричних станцій, що зараз затоплені водами», – розповідає Марія Войтович.
«Наші плівки відтворюють вигляд цієї території до затоплення»
На цих плівках є не тільки результати археологічних досліджень, а також місцеві краєвиди до затоплення. Після будівництва ГЕС рівень води в заплаві Дністра піднявся, велика територія пішла під воду. А на оцифрованих фото ще можна побачити ті краї до затоплення, вивчити топографію місцевості.
«Ми можемо бачити вулички, яка там була забудова. На фото видно місцевих мешканців, як вони вдягалися, вивчити етнографічні елементи. Наша плівка дає можливість відтворити вигляд цієї території до затоплення. Можливо, ще і нащадки цих людей зможуть впізнати свої будинки», – зазначає історикиня.
Руслан Коропецький розповідає, що селяни, які підпадали під виселення, мали не просто покинути свої обжиті місцини, але й вирубати садки, розібрати хати, максимально «прибрати» за собою.
«Людей переселили вище, збудували їм там хати. Причому вони були настільки погані, що люди там не жили, а збудували собі нові. І, власне, лишились незаселені коробки. А внизу було повністю залишене село – церква, будівлі, садочки. Вони випадково десь потрапляли в об’єктив фотоапарата. Тому ми зараз можемо побачити хатинки, глечики на паркані», – каже історик.
Науковці провели часткові дослідження у шести з 10 затоплених населених пунктів Чернівецької області, вивчили маленьку частину потенційно багатої на знахідки території. Клімат долини Дністра дуже сприятливий для життя і вирощування сільськогосподарських культур, тому цей регіон завжди був заселений людьми.
«Там все дозріває на тиждень-два швидше. І це з давних-давен вабило людей на ці території. Тому, наприклад, на території Чернівецької, Хмельницької областей є низка палеолітичних стоянок середнього та пізнього палеоліту, мезолітичні пам’ятки», – пояснює Марія Войтович.
Руслан Коропецький наголошує, що у нині вже неіснуючому селі Молодове (найближче до нього сучасне село – Братанівка) виявили 20 культурних горизонтів – шарів землі з матеріальними знахідками різних часових епох і культур. Окрім палеоліту та мезоліту, там є знахідки матеріалів культури ноа, трипільської, черняхівської, празько-корчацької культури і Київської Русі.
«Пам’ятки відтворюють повсякденне життя первісних людей»
У колишніх селах Молодове та Кормань Чернівецької області виявили матеріали, що датуються середнім палеолітом (від 130 тисяч років тому) і аж до доби мезоліту – 10-12 тисяч років тому. Для археологів зі всього світу відомі тамтешні пам’ятки, де вперше на території України знайшли палеолітичні житла із кісток мамонта.
«Тут, на Львівщині, практично немає збережених поховань навіть періоду енеоліту – ранньої бронзи, бо кістка не зберігається. Це 4-3 тисячі років до нашої ери. Натомість пізньопалеолітичне житло в Молодовому – 35 тисяч років, а може і більше, і ми маємо гарно збережені залишки забудови у вигляді жител із кісток мамонта», – пояснюють історики.
Цінні археологічні пам’ятки села Молодового перед затопленням відкрив палеолітознавець Олександр Черниш, який впровадив нову методику археологічних досліджень. Руслан Коропецький пояснює, що вивчення знахідок доби палеоліту на місцях потребує неабияких зусиль і часу: матеріал цього найдавнішого періоду залягає на глибині 15 м.
Фахівець з періоду палеоліту Руслан Коропецький розповідає, що коли в тій місцевості жили первісні люди, там була тундра, водились мамонти, північні олені, зубри. На них і полювали наші предки, а з кісток робили знаряддя, житла. Вчені виявили яму-комору для зберігання м’яса, яке накривали кістками мамонта, а потім використовували їх як будівельний матеріал чи для виготовлення знарядь, засобів для полювання, обробки їжі.
Цікавими знайденими предметами є сопілка з рогу чи кістки, гарпун, оздоблений геометричним орнаментом, жезли вождів. Це своєрідні скіпетри з кістки, де вгорі висвердлений отвір. Лопатка мамонта з нанесеними гравійованими лініями зображала сцену полювання – людська фігура кидає списом в оленя.
«Ці пам’ятки подарували нам матеріали, що дозволяють повноцінно відтворити усі сфери повсякденного життя давніх людей. Ми маємо їхні житлові споруди, зроблені з кісток тварин, які обкладали кам’яними плитками чи накривали шкірами, вогнища, наповнені вуглистою масою. Ми бачимо, на яких тварин вони полювали, які знаряддя праці використовували, яким було їхнє духовне життя, естетичні смаки», – розповідає палеолітознавець Руслан Коропецький.
Історик наголошує, що люди постійно селилися в долині Дністра, знахідки відтворюють всі епохи. Там є також мезолітичні стоянки 10-12 тисячолітньої давності. Продовжували заселяти ці землі і в добу неоліту-енеоліту, трипільська культура, і в пізніші періоди – бронзи, заліза, слов’яни, давня Русь.
В Івано-Франківській області, де також працювали львівські археологи перед затопленням земель на річці Гнила Липа для Бурштинської ТЕС, біля села Бовшів виявили матеріали доби ранньої бронзи, неоліту. Це культура лінійно-стрічкової кераміки, ноа, черняхівська, празько-корчацька культура і, звичайно, Київська Русь. Там знайшли ікону з бронзи кін. XII ст. з теренів Галича. А Ларисі Крушельницькій вдалося виявити кельтське житло.
«Бовшів – це переважно матеріал Черняхівської культури, хоча є й чотири інших культурних горизонти. Зі знахідок це керамічний посуд, пряслиця, ножі, шпори, кістяні гребені. Велика кількість глиняного посуду і ліпного, і керамічного – миски, глечики, горщики. З княжої доби – наральник, коса, плуг, лемеш», – розповідає Марія Войтович.
Частина цих знахідок зберігається в музеї відділу археології, проте він зараз на ремонті. Інститут українознавства шукає кошти, щоб закінчити роботи.
«Всі історичні періоди представлені на цих територіях»
Попри те, що археологи досліджували долину Дністра перед затопленням не один рік, вони опрацювали дуже малу частину цих втрачених земель.
«Розвідкові дослідження Бурштинської ТЕС розпочались з 1960 року. А вже в 1964-му році ця територія почала поступово затоплюватись. Археологічні дослідження в зоні будівництва Дністровської ГЕС проводились значно довше – від кінця 50-х років і аж до початку 80-х. Але ми не можемо сказати, що пам’ятки досліджені повністю, ми не знаємо реальної кількості втрачених пам’яток», – пояснює Марія Войтович.
Оцифровані результати досліджень стануть в нагоді краєзнавцям, науковцям та всім, хто цікавиться історією України. Адже на цих територіях представлені всі історичні періоди.
«Це, по-перше, спростить для дослідників сам процес роботи, а по-друге, там можна взяти таку інформацію, яку неможливо витягнути зі звітів чи з якихось інших джерел. До нас зараз дуже часто телефонують з різних ОТГ, цікавляться результатами експедицій. Ці дані у вільному доступі сприятимуть поширенню знань з давньої історії України. Напевно, аж після початку повномасштабної війни ми зрозуміли, наскільки важливим є, щоб воно не просто було у фондах, у архіві, а щоб все було оцифровано, доступно і збережено», – підсумовує завідувачка відділу археології Наталія Булик.
Джерело: LvNews
Частину ландшафтного заказника біля Львова заклали в іпотеку, - ЗМІ 
