Тарас Грень з лютого 2022 року до вересня 2023 року перебував на службі у ЗСУ. До початку повномасштабної війни Тарас Грень очолював Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.
Зараз очолює апарат Львівської обласної військової адміністрації. Про перевірки документів у військовозобов’язаних, перепустки на комендантську годину, зміни у ввезенні гуманітарної допомоги в Україну та перевірку системи «Шлях» Львівською обласною радою Тарас Грень розповів в інтерв’ю LVIV.MEDIA.
Перегляньте також:
- Сьогодні у Львові 39 країн благословлять Спецтрибунал для розслідування агресії проти України
- Будинок з Меркурієм в центрі Львова виставили на продаж за 50 млн грн
— Почнемо з вашого наказу, який наробив галасу на Львівщині. Ви як комендант Львівської області зобов’язали військовозобов’язаних громадян мати при собі документи, що посвідчують особу, військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного. А також наділили працівників ТЦК та СП повноваженням перевіряти ці документи. У чому потреба цього наказу.
Цей наказ вводить у дію рішення Ради оборони Львівщини, прийняте на засіданні 17 листопада. Він потрібен для належного виконання заходів мобілізації на території Львівської області.
— Відразу після того, як наказ був оприлюднений, почалось обговорення його законності. Як ви можете обгрунтувати своє рішення?
Наголошую, що наказ базується на законодавчих положеннях, зазначених у статті 8 Закону України про правовий режим воєнного стану, та на затвердженому Кабміном порядку перевірки документів. Цей закон дозволяє військовим адміністраціям організовувати перевірку документів у громадян, а Кабінет міністрів надав право на проведення перевірки документів, зокрема, уповноваженим особам Збройних Сил Україні, які визначені в наказі коменданта. Військовослужбовці ТЦК та СП є військовослужбовцями ЗСУ. Насправді ці правові акти надають широкі повноваження правоохоронцям та представникам Сил безпеки і оборони, але в Львівській області застосовуються лише базові заходи.
— Як мають діяти військовослужбовці ТЦК і СП в разі, якщо людина під час перевірки не матиме всіх документів?
Викликати Національну поліцію. За будь-яких умов військовслужбовці ТЦК і СП не можуть “пакувати” військовозобов’язаних.
— Львівська обласна військова адміністрація анонсувала новий зразок перепусток для комендантської години. Я так розумію, що вже частково їх почали видавати. Що зміниться?
Станом на сьогодні наша комендантська година складає з 12 години ночі до 5 години ранку. Це не критично, не з 9 вечора. Коли аналізували за весь період часу, скільки їх було видано, їх було видано близько 46 тисяч. Відповідно, стало питання про підробку, про недобросовісне використання, і тому подібні речі. Спільно з правоохоронними органами було прийнято рішення щодо заміни бланка. Якщо ви звернете увагу, вони кардинально різні: нові бланки мають близько 4-5 ступенів захисту. Усі бланки підписуються мною особисто. На сьогодні ми вже видали близько 5 тисяч перепусток, і на всіх стоїть мій живий підпис. Це додатковий засіб захисту, бо в нас були прецеденти елементарного фальшування. Факсиміле (печатка, за допомогою якої відтворюють підпис особи — ред.) не застосовуються. Там, де є підпис факсиміле, це не є справжня перепустка.
Також з 17-го, 20-го жовтня, якщо ми їх видали близько 5 тисяч, у нас вже є орієнтовно два звернення в рамках кримінальних проваджень стосовно старого типу перепусток. І у нас є одне моє звернення до правоохоронних органів щодо того, що окремі пабліки публікували, ніби перепустка купляється за 2 тисячі гривень. І таке було.
— Тобто це перепустка нового зразку?
Моє звернення стосується нового. Звернення правоохоронців стосується старого. Це є об’єктивна реальність, нікуди від того не дінешся. Далі йдуть умови видачі перепусток. По суті, це є дві складові частини. Складова частина перша — це є волонтерські організації, і ті, які забезпечують волонтерську діяльність. Відповідно, їм потрібно пересуватися під час комендантської години. Переважно це проїзд, перевезення, вантажів і тому подібне. І другий блок питань — це є підприємства, критично необхідні для життєдіяльності області. Це і пекарні, і транспортні перевезення, і АТП. Відповідно, при першому варіанті ми обов’язково вимагаємо наявність документів, які підтверджують, що дані особи здійснюють таке перевезення, чи забезпечення волонтерської діяльності. Щодо другого варіанту, я принципово вимагаю, щоб було підтвердження, що особи, яких подає організація, перебувають з неї в трудових відносинах.
Якщо ми говоримо про окремі види захисту чи серії, є близько п’яти-шести окремих серій, які видаються по окремих напрямках, окремим категоріям. І є, звичайно, блок осіб — правоохоронців, військових, які мають право перебувати під час комендантської години, в силу їхнього посвідчення, виконання їхнього обов’язку.
— Скільки осіб у Львівській області мають право пересуватися в комендантську годину? Скільки видано цих перепусток?
На сьогодні чинні перепустки для близько 40 тисяч осіб, за цей рік. Це я говорю про 45-46 тисяч загальну кількість, і мінус ті, орієнтовно, 5 тисяч перепусток, які ми видали з умовного 20-го числа. Відповідно, є ось така цифра, і ми плануємо цю кількість зменшити.
— Перепустки старого зразка будуть чинні до терміну закінчення дозволу?
Вони чинні до терміну закінчення, адже вони сформовані і написані. Однак, ми будемо просити, акцентую: не вимагати, а просити, про те, щоб ці перепустки заміняли плавно у спокійному режимі, на перепустки нового взірця. Орієнтовний термін — до кінця цього року, хоча незначна кількість перепусток старого взірця, видані за часом, для прикладу, січень 2024 року. Відповідно, протягом місяця будуть в обігу перепустки і старого взірця, і нового.
— Ви згадали про два кримінальні провадження від правоохоронних органів, стосовно того, що перепустки старого зразку підробляли. Також окрема історія була про те, що купували через соціальні мережі перепустки нового зразка за дві тисячі гривень. А якщо говорити про копіювання та купівлю старих перепусток, чи тільки ці два факти стали відомі правоохоронцям?
Ні, очевидно, що фактів було більше, але ті, про які ми говоримо в частині звернень, вони дуже показові. Якщо ми говоримо про перепустку, яку я особисто показував на пресконференції, то вона була сформована з абсолютно чужих інших прізвищ. Вона була профаксимілена, вибачте за такий термін, лівими підписами. Тобто там не було навіть прізвищ чинних керівників. З усім тим, факт був: печатка схожа на печатку Львівської обласної військової адміністрації мала місце, а це є чіткий склад злочину, передбачений чи 366, чи 358 статтею Кримінального кодексу. У мене немає інформації щодо умов і обставин, як ця перепустка фігурувала, як її правоохоронці вилучали.
— Ви звернулися до правоохоронних органів стосовно спроби підробки вже нового типу зразка перепусток?
Ні. Я, можливо, некоректно сказав, але моє звернення до правоохоронців стосувалося саме факту, що в відповідних пабліках бігає інформація зі скриншотами, яка говорить про те, що є можливість купити перепустку за дві тисячі гривень.
— Ви самі побачили цю інформацію?
Мені скинула журналістська спільнота. Відповідно, очевидно, що я не міг на це не відреагувати, і в той же самий день написали заяву в поліцію. Як завжди говоримо: в порядку, встановленому чинним законодавством України.
— Були здивовані?
Чесно — ні. У той же самий день, коли була пресконференція, у фейсбуці в коментарях писали, що «Гриню мало 300 доларів, треба 500», якось так воно звучало. Я взагалі дивуюся, що це тільки дві тисячі гривень і це тільки один раз.
Візьмемо умовне підприємство, наприклад, пекарню. Пекарня має зараз перепустки старого зразку, і на підприємство дали 100 перепусток. Водночас підприємство має загалом 150 працівників. Чому 50 працівників не отримали перепустки, а отримали лише 100?
Я вам розкажу живий випадок, який у нас був на початку листопада. Умовна пекарня. У списку працівників — особистий секретар-референт, для прикладу, заступника керівника чи керівника. Яке відношення особистий секретар-референт має до забезпечення життєдіяльності області? У мене є багато питань до керівників. Чи вони реально, перепрошую, під час комендантської години їдуть і щось роблять: ремонтують ГРС, забезпечують діяльність ЛЕП? Тому я прошу все ж таки обґрунтувати доцільність саме по тих людях.
Звичайно, що є виняткові випадки. Для прикладу, цього літа мені треба було доньку вночі забрати з поїзда. Я був без перепустки, без нічого. Мене зупинили, коли я їхав туди. Я пояснив причину зі скриншотами квитків. Я забрав дитину, їхали назад, все нормально, все добре. Веду до того, що виключні випадки всюди є, але, очевидно, завжди має включитися питання здорового глузду: потрібно, чи не потрібно.
— Якщо з тих 100 працівників умовної пекарні, які отримали перепустки, керівник формує списки для перепусток нового зразку, то ці 100 людей знову отримають перепустки? Чи ви все одно переглядаєте списки?
Ми однозначно переглядаємо списки. Більш того, я дякую нашим підприємствам: у нас є дуже багато звернень на кшталт «просимо такому-то анулювати». Для прикладу, у зв’язку з тим, що ця особа перестала бути їхнім працівником. Тобто, якщо говорити про навантаження, то все одно відсотків 10 постійно анульовується в силу об’єктивних причин: звільнилися, переїхали чи відпала необхідність.
— Зробімо ще одне умовне підприємство, наприклад, з виготовлення кормів для домашніх улюбленців. Знаходиться воно за межами Львова. Працівники отримали перепустки на проїзд в комендантську годину від адміністрації, де знаходиться це підприємство. Умовна районна військова адміністрація видає перепустки цим працівникам. Чи будуть ці перепустки від районних адміністрацій відрізнятися від перепусток, які видала обласна військова адміністрація?
У нас на сьогодні, в силу певних причин, є ще районні військові адміністрації, і є коменданти відповідних районів. І наскільки я збирав аналітику, саме коменданти відповідних районів в сукупності по області видали ще близько 30-35 тисяч перепусток. Якщо ці коменданти чи комендатури будуть існувати з наступного року, то, відповідно, вони будуть видавати свої перепустки, які будуть діяти в рамках відповідного району. Якщо їх не буде, то, очевидно, мені доведеться видавати перепустки ще і на цю категорію. Але форми районних перепусток кардинально інші, ніж та, що ми запровадили в області.
— Тобто, якщо умовному слюсарю дали перепустку, то вона діє лише в межах того району, де видана ця перепустка? Якщо він живе у Львові, а працює десь в районі на підприємстві, то він має мати вашу перепустку?
Так. Нового взірця, з живим підписом та чотирма системами захисту.
— Поговорімо ще про гуманітарну допомогу: що зміниться після 1 грудня. Зміни вже анонсують, і волонтерська спільнота не до кінця задоволена, мовляв, буде тяжче допомагати, тяжче ввозити товари. Що ви про це можете сказати?
Я з вашого дозволу одразу об’єднаю це питання з питанням системи «Шлях», тому що ці речі взаємопов’язані.
По суті вона змінює і формує питання обліку гуманітарної допомоги, от це головний меседж, який постійно має бути. Наскільки волонтерська спільнота зможе це питання реалізовувати, ми побачимо за певний період часу. Однак ми маємо чітко зрозуміти, що абстрактна проблема не вирішується однією історією. Для розв’язання цієї проблеми завжди потрібно підходити системно.
Для прикладу, чому ми не говоримо про питання обліку у військових частинах, що спричиняє те, що не завжди військова частина може дати відповідний запит? Хоча в тих змінах, які зараз передбачені, саме військові частини можуть бути суб’єктами отримання гуманітарної допомоги. Чи от класична тема: пікапи. Саме за цією постановою військова частина вже самостійно може отримувати безпосередньо цей пікап. Інша справа як вона його облікує, протягом якого терміну, хто буде відповідальна особа, і хто буде формувати електронний цифровий підпис. Отже, потрібно розглядати питання комплексно. І, як на мене, для вирішення проблематики мало виключно сформувати оцю нову постанову Кабміну.
— Наприклад, я волонтер, хочу допомогти цілево конкретній людині. Образно, у мене є кум, він військовослужбовець. Каже: «Марія, мені потрібні дрони». Ми назбирали гроші, я маю законне право виїзду за кордон, їду за дронами та ввожу їх в країну.
Не так, бо для того, щоб ви мали законне право виїзду за кордон, ви повинні мати відповідний запит.
— А якщо це на конкретну людину, то все одно?
Має бути відповідний запит від будь-якої структури, чи це є військова частина, чи, умовно, дитячий садочок, лікарня, чи поліклініка, від будь-якої подібної структури. Я розумію, що, наприклад, лікарня не може просити дрони, але вона може попросити гуманітарну допомогу. І, відповідно, формується запит. Це є нібито перша правова підстава і перший блок для системи «Шлях».
Друга складова частина — це безпосередньо ті люди, які перетинають митний кордон. Відповідно, коли ці люди їдуть перший раз, очевидно, я не можу в них просити декларацію в частині того, що вони привезли. Але якщо ці люди постійно їздять через митний кордон України та привозять гуманітарну допомогу, про це оформлюється окрема декларація іншого взірця. У ній чітко видно прізвище ім’я по батькові цієї людини, і тоді я маю правові підстави говорити, що людина реально займається цією діяльністю.
— Тобто сісти на умовний рейсовий автобус «Львів — Варшава», десь у Варшаві купити дрони і привезти цим самим рейсовим автобусом та віддати цей дрон людині в руки, це не дуже?
Не просто привезти.
З однієї сторони, це є знову ж таки питання чіткого обліку. З іншої сторони, це є максимально офіційний процес, і це десь вірно.
Вертаючись до системи «Шлях», є ті чи інші акти приймання-передачі на отримувача цієї гуманітарної допомоги. Для прикладу, це може бути акт приймання-передачі на військову частину, лікарню, поліклініку та подібні установи. Це може бути й акт приймання-передачі на фізичну особу військовослужбовця, але щоб там було вказано її військовий квиток, ідентифікатор. Тоді взагалі жодних питань немає. І, звертаю вашу увагу, коли люди подаються на «Шлях», подаються не люди: заявником є відповідна організація. Громадська організація, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, військові частини. Тобто насправді оце коло є доволі широке.
Якщо ми говоримо про широке коло і про систему, то в чинному законодавстві України про систему «Шлях» на сьогодні є один пункт в складі двох речей. Це є пункт 2.8 постанови про порядок перетину кордону. І там встановлені не правила, а ті чи інші маркери: гуманітарна місія та кінцеві отримувачі. І як наслідок, коли до мене звертаються люди, мовляв, їх запросили на конгрес, я кажу, що це не система «Шлях». І якщо ці люди дійсно мають мету попасти на конгрес, вони повинні сформувати це таким чином, що вони привезуть гуманітарну допомогу. Система «Шлях» не розглядає, для прикладу, визнання гуманітарної допомоги: у нас чинний декларативний принцип. Чи система «Шлях» не розглядає питання попасти на конгрес чи засідання. Вона розглядає тільки питання привезення гуманітарної допомоги для відповідних отримувачів.
— Створюємо з вами музичний колектив, називаємо його «Зірки України», який їде з концертами Європою. Це турне Європою, але декларують про те, що за отримані кошти куплять тепловізори. Які умови тоді, якщо кажуть «благодійний тур, збираємо гроші»?
Благодійний тур і музичний колектив — це не про пункт 2.8 постанови про порядок перетину. У цьому випадку я говорю зовсім інше. Є суб’єкт, який подає вашу заяву, є ваш перелік осіб. Якщо ви раніше щось возили, то без питань, дайте декларацію, і не пишіть, що ви їдете в тур. Напишіть, як є, як формує постанова Кабінету міністрів. Напишіть, що ви їдете за гуманітарною допомогою в певному складі. Це запит, декларація на особу і безпосередньо акти приймання-передачі. І відповідно в цій історії для комісії немає жодного значення, чи ці люди їдуть в турне для купівлі тих дронів, чи вони просто їдуть для купівлі тих дронів. Це на прийняття рішення не впливає взагалі.
— Про систему «Шлях» і громадські організації. Пригадуєте, журналісти дізналися про те, що серед громадських організацій, які користувалися системою «Шлях» для ввезення гуманітарної допомоги, дуже багато людей не повернулося. Якщо я не помиляюся, з одної організації близько 100 осіб. Я не називатиму зараз ці організації, адже зараз триває слідство. Ознайомитися з матеріалами журналістських розслідувань можна в інтернеті. Однак тепер питання: чи після цього скандалу, який виник внаслідок розслідування, варто більш прискіпливо ставитися до громадських організацій, які займаються волонтерською діяльністю і подаються на систему «Шлях»?
Я наведу банальні статистичні дані за 2023 рік. Я не буду входити в період 2022 року, це зовсім інша історія. У 2023 році наша комісія розглянула близько 5,5 тисяч звернень. Очевидно, що будь-яке звернення відбувається переважно не на одну людину, а на двоє, троє, десять. Тому коли я говорю про дані цифри, то ми чітко розуміємо, що це звернення від організації, а не кількість людей. Скільки повернулися чи не повернулися, це не наше питання, бо ми не прослідковуємо термін і не можемо прослідкувати. Це питання Державної прикордонної служби. З тих, умовно, 5,3-5,5 тисячі запитів, близько 1300 осіб, за даними прикордонників, невчасно повернулись. Звертаю увагу: не «не повернулися», а невчасно повернулися. Чи людина захворіла в Польщі й пролежала місяць в лікарні, чи вона потім повернулася, я не знаю.
Якщо ми беремо статистичну криву рішень стосовно задоволення заяви чи відхилення, показник орієнтовно близько 46-47% — це ми задовольняємо, а решту відмовляємо. Основних причин відмови є тільки дві. Перше — особи просять визнати це гуманітарною допомогою, а це не є наші повноваження. І друге — класична фраза «недостатнє обґрунтування». Саме тут якраз включається процедура, яку я озвучував. Тобто перший блок — запити, другий блок — декларації, третій блок — кінцевий набувач. От така статистика. Щодо правоохоронних органів, офіційних звернень у нас за цей рік близько 146 орієнтовно, хай буде 140. От ось стоїть питання банальної статистики.
Тепер на рахунок організаці1. У 2022 році були організації, у яких відсоток неповернень чи пропуску терміну складав 100%. Для прикладу, умовні цифри: вони подали звернення на 100 осіб, 100 осіб не повернулись. А є організації зараз, у яких серед умовних 100 людей не повернулися чи пропустили термін повернення два чоловіки. Тобто це не 100%, це 2%. І однозначно ми прискіпливо ставимося до тих організацій, по яких таке питання є. Інша справа, що коли 100% — це зрозуміло, критична річ, а коли 2%, то ми розуміємо питання людського фактора. З іншого боку, у нас умисно в комісії присутні правоохоронці та прикордонники. Тому вони цю історію теж постійно моніторять, і беруть активну участь в наших засіданнях.
— Чи можете сказати, скільки осіб за 2023 рік не повернулися в Україну по системі «Шлях»?
Не можу сказати. Я тільки можу сказати, що за 2023 рік у нас є щодо, умовно, 1300 осіб звернення, що вони вчасно не повернулися. Тобто я не володію ситуацією, чи вони за 3 дні після звернення правоохоронців повернулися в Україну, чи не повернулися, бо, повторююся, людина могла просто захворіти.
— Насправді, якщо говорити про систему «Шлях» і Львівську обласну військову адміністрацію, то в сторону адміністрації летіло чимало, згадаймо.
Я не можу цього згадати, бо коли воно летіло, я був на сході чи на півдні. А коли вже з’явився тут, то воно вже не так летіло.
— Тоді обласну військову адміністрацію звинувачувала громадськість і журналісти в тому, що це легальна спроба покинути Україну чоловікам призовного віку. Не до кінця було зрозуміло, як це все працює: і ці дозволи, і громадські організації, які народжувалися дуже швидко, чому ці люди потрапляють в списки, як підписують дозволи. Потім було журналістське розслідування, де громадські організації назвали кількість осіб, яка не повернулася. На вашу думку, чи можна якось зробити систему «Шлях» більш прозорою і більш критичною? І щоб водночас не наразити правдивих волонтерів на бюрократичні процедури.
Зрозуміємо одну просту річ: всюди має бути здоровий глузд, це є перше питання. Друге питання: всюди є персональні дані. І третє питання — це є кооперація. Я говорю саме про третій блок, адже недаремно в комісії у нас присутні правоохоронці. Завдяки їм багатьох речей вдається уникати і зараз. Питання щодо персональних даних: є норма закону, яка об’єктивно не дозволяє публікувати все, закидати все у вільний доступ.
Саме тому і відсоток цей падає. Вони реально ці речі пропрацьовують і в них ця система налагоджена.
Чи варто внести зміни в постанову Кабміну, стосовно чіткіших критеріїв? Напевно так. Стосовно цього Львівська обласна військова адміністрація неодноразово писала відповідні звернення. Коли їх розглянуть чи внесуть, буде добре. Бо наголошую: пункт 2.8 постанови про порядок перетину — це два речення. Вони не встановлюють ні процедури, ні умов.
І ще питання, вже нібито четвертий блок. Ми пам’ятаємо, що не тільки Львівська обласна військова адміністрація формує рішення про перетин. Я маю на увазі те, що такі рішення формують всі голови обласних військових адміністрацій по Україні. І тоді звернення одразу до журналістської спільноти. Проведіть аналіз в інших областях, і, я думаю, що ті чи інші речі для вас відкриються з іншої сторони. Можливо, ми не настільки найгірші, як пробують це представити.
І крайнє, дуже важливе питання. Я хочу, щоб ми стосовно системи «Шлях» говорили регулярно. Умовно раз в тиждень, раз у два тижні. Щоб ці цифри, які я озвучую, чи статистичні дані, суспільство знало. І я все зроблю для цього.
— Ми можемо зараз сказати, скільки осіб мають право перетину державного кордону за системою «Шлях» на сьогодні?
Не можемо, і скажу, чому. Для прикладу, людина їде перший раз, вона декларації не має. Однак вона їде від певного відомого фонду. Очевидно, що я не можу дати людині термін понад 30 днів. Тому питання, скільки людей зараз в системі внесено, треба переадресувати прикордонній службі. Ми не можемо промоніторити на поточне число, хто активний в системі сьогодні чи завтра. Бо, умовно, чотири дні тому він уже перестав бути активний, бо йому дали, для прикладу, термін на 60 днів, і вони закінчилися. Тому питання чіткого зрізу на конкретний день — це питання до прикордонної служби. І до того, звертаю вашу увагу: не однозначно 100%, що людина, яку наша комісія включила в систему «Шлях», виїде за кордон. У прикордонників є окремі пости, вони перевіряють, і можуть не пустити людину, з причини того, що, для прикладу, в неї немає підтвердження мети поїздки. Однак це вже зовсім не наше питання.
— Ви казали про те, що можна вважати гуманітарною допомогою. Ми згадували генератори чи дрони. Уявімо, людина подає до вас запит, і каже, наприклад: «Я з громадської організації «Миколаївські Бескиди». У нас є домовленість з виробником макаронних виробів Італії для України. Домовленість на три тонни макаронних виробів для військових частин: одна дислокується в Одесі, інша у Франківську, а третя, нехай, в Житомирській області». Якщо ця громадська організація «Миколаївські Бескиди зареєстрована у Львівській області, то чи може така організація скористатися системою «Шлях»? І що не вважається гуманітарною допомогою?
На все те, що ви сказали, я скажу тільки одне: дайте документи. Але не просто принесіть і дайте документи: є електронний цифровий підпис, є відповідна пошта, на яку скидають ці документи. Кожен аркуш цього пакету має бути засвічений ЕЦП.
Якщо ми говоримо про макарони, то відповідно, у вас має бути запит від військової частини на ці макарони. Друге питання: у нас є звернення з відповідними маркерами із самої цієї організації. Третє питання: у нас є акти приймання-передачі, що ця організація вже комусь щось передавала, в тому числі й ці макарони. Тому все розглядається в системі. А передзвонити та сказати: «Ми закинемо вам пакет документів», — це є розмова ні про що, бо мені потрібен не просто пакет документів. Мені потрібен пакет документів в комплексі, засвідчений електронним цифровим підписом. І тоді комісія це розглядає.
— А що вважається гуманітарною допомогою, а що ні? Як тут критерії діляться? Бо мені здається, гуманітарною допомогою можуть бути як і макаронні вироби, так і шини, чи кабелі, чи, наприклад, у військових є потреба в інструментах для ремонту автомобілів.
За наявності відповідного запиту все це буде вважатися гуманітарною допомогою. У мої повноваження не входять коди класифікації на митному кордоні, чи тарифи. Я цього не знаю, і не повинен знати. У мене стоїть питання про відповідний об’єм гуманітарної допомоги, про відповідну історію, що люди перетинають кордон. Вони повертаються, вони мають декларації і є кінцеві набувачі. А все інше, при всій повазі, це є повноваження правоохоронних органів, митників, прикордонників чи поліції.
— Які мають бути об’єми? Якщо, наприклад, є інструменти для ремонту автомобілів, то хтось може привезти одну валізку, а хтось фуру, і тоді як тут по об’ємах говорити?
Узагалі об’єми — це не є критерії, які визначаються при визначеній рішення комісії.
— Маю до вас ще кілька запитань: одне доволі побутове, інше доволі особисте. Напевно, почнемо з побутового. Для багатьох львів’ян це дуже великі незручності, адже біля обласної військової адміністрації закрита дорога. Обмежений проїзд, люди стоять в корках. І так містом тяжко рухатися, особливо в цій ділянці, а тепер ще і півтора року маємо закриту дорогу. Тож питання, коли відкриють для проїзду вулицю Винниченка?
Не знаю. Насправді життя складається так, що корки у нас є всюди. Напевно, увага до тих блокпостів не з позиції того, що вони створюють проблему чи корки, а з позиції того, що ці блокпости є біля обласної військової адміністрації, біля обласної ради. Тобто я веду до того, що акцент уваги йде не на блоки, а на структури, біля яких вони стоять, як на мене. Коли це змінять, об’єктивно не знаю, але насправді ми чітко розуміємо, що це не зовсім питання обласної військової адміністрації.
— Оскільки блокпости стоять біля вас, тож і питання до вас. І тепер до особистого блоку питання, зокрема про вашу військову службу. Ви вже частково згадали в нашій розмові, що ви перебували з лютого 2022 року на військовій службі.
З 26 лютого, так.
— І, якщо я не помиляюся, до вересня 2023 року.
Я звільнився із ЗСУ цього року 19-20 вересня. Повністю зі всім, в порядку 26 статті, повністю кінцево. Перше, що я зробив у той самий день — кажу абсолютно відверто, не боюся цього сказати — спакував форму і заніс на горище.
— Поясніть на якій підставі ви звільнилися: 26 стаття, що це означає?
Вона передбачає близько 12 чи 19 умов, коли людина може звільнитися. Чи це здоров’я, чи це сімейний стан, чи це є безпосередньо опікуни, піклувальники, чи це є люди з інвалідністю, там все розписано. А в частині того, на підставі якого пункту я звільнився із ЗСУ, вибачте, казати не буду.
— Маєте право, але ви як чиновник є публічна особа, тому я вам ці запитання ставлю, адже людей цікавить, як ви звільнились.
Абсолютно жодних проблем немає. Кидайте запити з наказами, копіями, без питань. Де я був: спочатку 80-ка, потім РТЦК. З якої посади я мобілізувався? Я єдиний колишній начальник міжрегіонального управління юстиції в Україні, який на другий день [повномасштабної] війни пішов на війну. Все.
— Я у вас тоді запитаю, чому ви занесли форму на стрих?
Тому що дуже багато роботи тут.
— В тилу?
Тут, і люди не усвідомлюють. Коли ми говоримо про щось, що ми не пережили, я чесно вважаю це неправильним. Тому коли я говорю, що дуже добре знаю ціну спокою тут, то я прекрасно усвідомлю різницю між питаннями, які вирішуються тут і там. Ви озвучили про блокпост.
Однак я все одно вважаю неправильним говорити про те, що люди не пережили.
Чому я закинув форму наверх? Тому що надзвичайно багато роботи є тут. Я, звичайно, можу зацитувати Черчилля, який сказав, що «війна надто серйозна справа і надто важлива, щоб повністю її віддати військовим». Це, повторюся, не я сказав, але завжди має бути питання здорового глузду і завжди має бути питання відповідальності. Не тільки емоційної складової і не тільки бажання.
— У лютому 2022 року для вас особисто було відчуття, що таке почнеться повномасштабна війна?
У мене війна почалася зі дзвінка мого заступника в Рівненській області. Четверта з копійками, п’ята ранку: «Тарасе Ярославовичу, почалося, нас бомблять!». Моя відповідь була: «Забирай людей, ховай людей». І все, і почалася війна. А чи було відчуття, що буде повномасштабна війна — чесно, ні. Не те, що не вірилося, але чекалося якоїсь історії. Чекалося чогось, але такого плану, очевидно, навіть і в страшному сні ніхто не міг собі додумати. У мене тоді робота була значно іншого спрямування. І в мене питання було банальної простої роботи: державної служби, юстиції, і т.д. Я не був і не є на тому рівні, щоб розв’язувати питання глобально стосовно розвитку держави, і я не мав доступів, які б мені давали підставу думати про такі речі. Тому мої відчуття були дуже прості: щось могло бути, але про таке навіть в думках не було взагалі.
— Ви ще сказали про те, що в тилу дуже багато роботи. І коли я спілкуюся з військовими, які є гостями наших ефірів Lviv.Media, то не тільки в студійних розмовах, але і в особистих, хлопці говорять про те, що «ми свою справу робимо на фронті, ви робіть свою справу тут». Ви зі мною погоджуєтеся?
Саме так.
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу lvnews.org.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
