Пенсіонерка зі Львова Надія Музичук придбала дрон для українських снайперів за кошти, подаровані гостями на її 95-річчя.

У такий спосіб вирішила підтримати захисників, адже свого часу ще дитиною застала Другу світову війну. Своєю історією жінка поділилася з телеканалом FREEДОМ.

“Чую по радіо — ті подарували, ці подарували. Нехай і від нас буде внесок для нашої рідної України, щоб діти це відчули. Хоч мало, але, як кажуть, зі світу по нитці”, — сказала Надія.

Ідея придбати дрон на українських захисників їй прийшла випадково, напередодні святкування 95-річчя. Тоді в гості до неї навідалася майже вся родина — одразу 4 покоління: діти, онуки та правнуки. І всі з радістю підтримали її ідею.

“Мама якось каже: “Знаєш, якщо хтось прийде, я тут пенсію якраз отримала 8 числа, і я б хотіла щось купити. Може, купимо дрон?”. Я кажу: “Так, добре, ми теж скинемося”. Ось так і вийшло”, — розповіла дочка Надії Марія Коваль.

За подаровані гроші та власні заощадження, які в сумі склали 17 тис. грн, пенсіонерка придбала FPV дрон для спеціальної роти снайперів окремої десантно-штурмової бригади. Безпілотник передала племіннику Юрію Музичуку, який активно волонтерить і допомагає бійцям.

“Моє завдання було просте — я зв’язався зі своїм товаришем по службі з 80-ї бригади, він уже демобілізований за віком. Він зв’язався зі своїм командиром і той підтвердив, що їм потрібні FPV дрони. Тітка перерахувала кошти на рахунок фонду, і того ж дня я забрав дрон. Приніс тітці, щоб вона побачила, що передає”, — розповів чоловік.

Безпілотник уже їде до бійців, які з його допомогою знищуватимуть ворога. За словами Юрія, на такий вчинок його тітки відреагували колеги-волонтери. Надія надихнула мати одного з них.

“Вона вже віддає свою стару вишиванку на аукціон, щоб купити дрон. Я сподіваюся, що висвітлення цього випадку надихне інших пенсіонером допомагати”, — зазначив волонтер.

Сама ж Надія зізналася, що до цього вчинку підштовхнули важкі дитячі спогади. Їй було 11 років, коли почалася Друга світова війна. Тоді теж було страшно, адже на війну забрали її брата. Жінка ніколи не думала, що коли-небудь житиме знову в такий неспокійний час.

“Війна — це завжди страшно, бо ти не знаєш, що на тебе чекає. Тоді забирали людей до Німеччини, особливо наймолодших. Брата теж тоді забрали, сусідських хлопців багатьох. Усі матері плакали за своїми дітьми. Деякі повернулися, деякі ні”, — каже Надія.

Передавши дрон, пані Надія одразу ж задумалася над тим, щоб придбати бійцям ще щось. Її мрія — щоб Україна вистояла. А для цього готова допомагати й підтримувати українську армію стільки, скільки зможе.

“Україна. Діти, поважайте її, любіть її і боріться за неї. Україна повинна бути, я так думаю. Ми стільки пережили, що ми того варті у бога”, — резюмувала Надія Музичук.