Коли Львів був не зовсім наш

13.01.2024 22:36 Джерело: LvNews
Автор : Микола Бандрівський

Фото з мережі Інтернет

Шітьох чоловіків зі Львівщини мобілізували за спробу уникнути військової служби

Наших однокровних українців у тому "австрійському" Львові - на передмістях і в його центрі - було дуже мало.

На цій світлині ви бачите як виглядала одна із вуличок у самісінькому центрі Львова близько 130 літ тому. Ви, звісно, впізнали, що це нинішня вулиця Галицька, яка веде до Ринку і латинської катедри. Перше, що впадає в око, так це кількість реклам і незвичні для нас газові ліхтарі на високих стовпах по обидва боки вулиці.

Розглядаючи цю знимку далі, наш погляд затримується на мить на людях, які заклопотано прямують у своїх справах: дівчата і жінки у дуже довгих сукнях та спідницях, а чоловіки - у пальто чи маринарках але обов’язково у капелюсі чи, бодай, в якомусь кашкеті.

Складається враження, що на цій світлині із далекого 1894 року, тогочасний Львів мало чим відрізнявся від Будапешта, Праги чи Загреба. В цілому - так, але є нюанс.

Наших однокровних українців у тому "австрійському" Львові - на передмістях і в його центрі - було дуже мало. І така ситуація тривала і в наступні десятиліття причому із явною і стійкою тенденцією до зменшення числа нашої спільноти. В значній мірі це можна пояснити результатом горезвісної пацифікації ("умиротворення українців"), розпочату урядом Пілсудського ще у жовтні 1930 року. Це призвело до того, що напередодні Другої Світової війни українці у Львові становили всього 17%, решта - інші національності як от німці, євреї, австрійці, поляки, угорці та інші.

Чи мусить ця інформація нас якось по особливому засмучувати..? Гадаю, що ні, бо й Париж не був і не є нині французьким у національному плані, і Марсель нині не є французьким. Так само і Краків і Люблін та й майже всі міста Європи ще від античності були багатонаціональними. Такими собі давньоєвропейськими вавилонами.

Зрештою, французам і полякам теж мабуть хотілось би, щоби їхні міста були "французькими" або "польськими". Мені, за великим рахунком, байдуже до якої нації належить львів’янин, головне щоби він був українським патріотом і щирим громадянином своєї держави. А яка кров тече в його жилах - це другорядне...

Джерело