Про місто Трускавець на Львівщині знають у всій Україні і за її межами. Воно віддавна славилося своїми мінеральними лікувальними водами, саме вони дали поштовх до розвитку міста. У ньому збудували багато красивої архітектури, затишних вілл та туристичної інфраструктури.

ZAXID.NET розповідає історію курортного Трускавця.

Місто відоме ще з 1427 року, коли зафіксована перша письмова згадка про Трускавець. Щодо назви міста дослідники дискутують. Є думки, що вона походить від давньоруського імені Трушко (Трусько) або польського слова truskawka (полуниця). Однак логічним є спростування, що полуницю завезли в Європу лише після 1712 року. Інші вчені вважають, що назва запозичена від литовського слова druska – сіль, що більш логічно для цієї місцевості, адже Галицько-Волинське князівство і Велике князівство Литовське підтримували взаємини. Історичні дослідження території вказують на те, що на місці майбутнього Трускавця відбувалися цікаві події.

«Археологічні знахідки, зокрема, римський бойовий чекан (ІV століття нашої ери), свідчать про те, що територія Трускавця могла бути ареною бойових дій готів разом з прикарпатськими племенами з одного боку і легіонами Римської імперії з іншого», – пише Центр туристичної інформації Трускавця.

Про лікувальні властивості вод Трускавця відомо давно, їх вперше дослідив і описав королівський лікар Войцех Очко в 1578 році. Автор підручника з природознавства 1721 року Габріель Жончинський зазначав, що у Трускавці, як і в інших селах Дрогобиччини, добували нафту, а воду пили для лікування багатьох хвороб. Перші ґрунтовні дослідження вод провели німецькі вчені Фіхтель та Хаке.

Офіційною датою заснування бальнеологічного курорту вважається 1827 рік, коли збудували приміщення для перших 8 ванн. Тоді лісничий Йосиф Міцевський звернувся до уряду за дозволом добудувати біля місцевої корчми чотири купальні кабіни, щоб люди купались у місцевій сірці. Перше житло для туристів переобладнали з місцевих хат.

Львівський аптекар і хімік Теодор Торосевич в 1836 році вперше провів хімічний аналіз мінеральної води «Нафтуся». Вода мала гіпотонічну дію, була помічна на хвороби нирок і видільної системи, ревматизм. На кінець століття тут збудували приміщення для інгаляцій системи Вашмута, що прирівняло Трускавець до відомих оздоровниць європейського значення Райхенгаль та Вісбаден.

«Місцем утворення “Нафтусі” є курортний парк. Атмосферні опади, просочуючись крізь ґрунт, захоплюють з нього органічні гумусові сполуки, атмосферні гази, бактерії і в такому вигляді досягають водоносного горизонту, де починають взаємодіяти з унікальною породою. Вона містить органічні речовини (подібні до нафти і озокериту, що залягають у Трускавці), які розчиняються у воді і стають поживою для так званих автохтонних (тубільних, місцевих) мікробів», – пояснюють на сторінці курорту. Тому запаси «Нафтусі», на відміну від нафти, невичерпні, адже вона відтворюється безперервно завдяки дощам.

Для розвитку курорту починають зводити готелі, вілли, пансіонати, розвивають інфраструктуру, будують нову водолікарню і прокладають об’їзну дорогу. У 1911 році Трускавець переходить у власність спілки, яку очолює Раймонд Ярош.

«Новий господар одразу починає активну європеїзацію курорту. Найперше він електрифікує Трускавець. За допомогою електричної енергії освітлювали не тільки курортні приміщення і приватні вілли, але також вулиці та територію парку. У 1909 році побудували залізницю з невеличкою станцією, а вже 1912 – новий вокзал. Трускавець був безпосередньо пов’язаний залізничним сполученням зі Львовом, Віднем, Краковом, Познанню, Прагою, Варшавою, Берліном», – пише Трускавецький інформаційно-курортний центр.

У 1913 році курорт Трускавець отримав Велику золоту медаль і продовжував розвиватися. Якщо у 1923 році тут було 6 тис. відпочивальників, то вже через чотири роки кількість гостей зросла вдвічі. А в останній передвоєнний сезон 1938 року Трускавець відвідало 18 тис. туристів. Це при тому, що у громаді житло 4000 мешканців. Щоденно лили 5 тисяч літрів води «Нафтуся» з восьми кранів. Відпочивальники приходили до мінеральних джерел не лише «Нафтусі», а й понад десяти інших, кожне з власною назвою.

В урочищі Помірки за європейськими стандартами облаштували купальне озеро, береги посипали морським піском, збудували корти, спортивні майданчики.

У 1930-х роках у газеті «Діло» писали, що Трускавець – це «маса зелені та квітів, зразкова чистота і прецизійна, як у годиннику, функціонуюча організація. Всі доми, серед них чимало справжніх палат поруч із дуже скромними дерев’яними домиками, стоять немов у природньому парку, а що довкола цілого Трускавця – ліси й обриси карпатських гір, то живеться тут не тільки, як у місці цілющих вод і купелів, але й серед чудової природи».

Ще у міжвоєння Трускавець став одним з найбільших європейських центрів індустрії здоров’я. У радянську епоху він був всесоюзною оздоровницею. З 1947 року на курорті застосовують новий метод теплового лікування бориславським озокеритом. У нинішній час курорт може щорічно приймати до 350 тисяч відпочивальників.