Я давно не говорив про ситуацію на фронті за принципом «не нашкодь». Однак про певні речі варто сказати.

Стратегічна ініціатива місяців три як перейшла до ворога. Великого успіху москвини не мають, але повзуче захоплення деяких позицій трапляється майже по всій лінії фронту.

Наше військо має величезні проблеми з боєкомплектом. Інколи москвини використовують снарядів у десять разів більше. Є випадки, коли хлопці дають координати, а немає чим «накрити» ворога.

Важка ситуація на Лиманському напрямку. Важко б’ються хлопці під Бахмутом, в районі Кліщіївки, Курдюмівки. Також є недооточення Бахмута.

Та найважче - в районі Авдіївки: москвини вже підійшли до наших логістичних шляхів. Якщо найближчим часом не буде накопичено боєприпасів для підготовленого контрудару, то з Авдіївки доведеться відступати. Декілька місяців тому українські війська відійшли від Мар’їнки. Але й там точаться бої.

Інтенсивні бої тривають на Куп’янському напрямку, особливо в районі Синьківки, де вороги намагаються захопити Куп’янськ-вузловий, щоб залізницею перекидати боєприпаси, техніку і паливно-мастильні матеріали в район Лимана та знову взяти під контроль Лиман і Святогірськ.

Тривають позиційні бої на мелітопольському напрямку поблизу Роботиного і Вербового, де ні у нас, ні у ворога навіть дрібних успіхів немає. Важка ситуація на Лівому березі Херсонщини. Мабуть, якийсь задум у Генерального штабу є, навіщо там тримаємо війська. Тому що москвини криють мінами, і навіть дістатися до позицій - важко.

Ворог формує «м’ясні» загони із «зеків», асоціальних елементів та іноземних найманців. Нещодавно мені потрапив до рук штатний розпис одного з їхніх підрозділів, де 70% - непальців, кубинців, таджиків, туркменів, навіть двоє українців, і лише 15% московитів. Не шкодують маргіналів і найманців. Але вже від командира роти і вище - бережуть і готують.

Почали застосовувати дуже багато дронів: на Сватово- Куп’янському напрямку деякі дні ворог використовував понад сто FPV-дронів.

На серйозному рівні працюють ворожі інженерні війська. Щойно відвоювали якісь позиції - одразу заїжджають землерийні машини, роблять та обшивають деревом окопи. І жорстко будують капоніри.

Тобто лютого ворога не варто недооцінювати. Звісно, для москвинів рядовий воїн – це сміття, яким готові жертвувати. Але мають снаряди і ракети не тільки власного, а й північнокорейського виробництва, налагоджене виробництво дронів та додаткове постачання з Ірану.

Українським захисникам допомагає стримувати ворожу навалу чітке усвідомлення, що немає куди відступати. Попри все мотивація на передовій – на доволі високому рівні.

Звісно, психологічна втома у хлопців і дівчат, які воюють уже два роки, - скажена. Але розуміючи, що за плечима – їхні родини, міста і села, українська земля, воїни з усіх сил б’ються.

Однак вкрай потрібно підтримувати і збільшувати мотивацію і на передовій, і в тилу. Повертаючись до пріснопам’ятного проєкту Закону про мобілізацію, стверджую: мотиваційних речей я там не побачив. Усе спрямовано на примус.

Наступне питання. В Україні необхідно розпочати промислове виробництво дронів. У нас чимало непрацюючих шахт на Волині, Львівщині та підземних споруд на Закарпатті, де точно можна розмістити виробництво, не піддаючи ризикам працівників.

Ті ж Сполучені Штати Америки спонукають нас сформувати свій військово-промисловий комплекс на нових засадах.
Нам потрібно майже з нуля сформувати та посилити інженерні війська. Бо навіть коли наші воїни відходять на другу-третю лінію оборони, то в кращому випадку мають там земляні окопи.

Висновок – конкретний: нам всім необхідно активно й цілеспрямовано працювати задля Перемоги.