Анонсованого раніше Музею тоталітарного режиму на Львівщині не буде. Про це в ефірі проєкту «Погляд з Хмарочоса» заявив радник начальника Львівської ОВА і член робочої групи з декомунізації Олег Радик.
«Музею не буде, бо спершу дрони – тоді стадіони. Я теж був за музей спочатку, але коли ми порахували, коли нам митці і люди, які хочуть робити музей порахували… А це реально виходить кілька десятків мільйонів гривень то ми від цього відмовилися, бо для цього справді потрібні великі кошти. Інвесторів на це немає, а давати з бюджету – люди би нас не зрозуміли», – пояснив він.
Перегляньте також:
- Ліцензоване кодування від алкогольної залежності у Львові: ціна без прихованих доплат
- Львівська міськрада знову програла суд з власниками “Язикатої тещі” біля Гарнізонного храму
Олег Радик додав, що здебільшого жодної цінності демонтовані скульптури не несуть, бо їх, мовляв, штампували однаковими від Владивостока до Закарпаття, пише lmn.in.ua.
Іншої думки дотримується відомий мистецтвознавець і галерист Павло Гудімов. Разом з іншими митцями та істориками він був автором ідеї про створення такого місця, де будуть зібрані зразки радянських творів мистецтва і не тільки.
«Йшлося про створення Центру тоталітарного минулого, де ми мали би розбиратися з цим минулим. Я в жодному разі не є прибічником, щоб такі проєкти робити іграшковими, розважальними. Це має бути глибокий момент дослідження, виставок, експозицій певного досвіду, історії, артефактів… Я думаю, що такий проєкт мав би дуже цивілізовано показати нам нас і нас назовні, як ми позбавляємося цього тоталітарного минулого, як ми його досліджуємо і як ми з ним прощаємося… А просто розсипати пам’ятники і сказати, що декомунізація закінчена … Знаєте, скільки ще совку живе в нас всередині? І це дуже важко визнавати. Це більш глибинний рівень. Це вам не з бетоном боротися», – пояснює Павло Гудімов.
За його словами, представники робочої групи з декомунізації раніше звернулися до нього з переліком об’єктів в області, які підлягали демонтажу.
«Я відмітив ті позиції, які мають культурну цінність, зроблені в одному екземплярі відомими скульпторами. І не дивлячись на це, я так розумію, ті пам’ятники були просто знищені фізично. Так, вони мали історичну цінність, деякі мали культурну цінність і для радянського часу були революційні. І деякі з них мали високу художню цінність», – каже Павло Гудімов.
Серед таких пам’яток він виділив, зокрема, Пам’ятник бійцям Першої кінної армії Валентина Борисенка в Олесько, скульптуру в Жовтанцях авторства Петра Кулика.
Також Павло Гудімов згадав пам’ятник Скорботній матері Валентина Борисенка, який стояв в Дрогобичі і який, на його думку, можна було залишити, але дати пояснення, що це є один з образів радянської меморіальної пропаганди.
Більше про це, а також інші аспекти декомунізації Львівщини дивіться в ефірі «Погляду з Хмарочоса» на youtube-каналі LMN.
