Лікарка з Мелітополя Надія Дребот понад місяць провела в окупації. Навіть попри те, що місто захопили росіяни, жінка увесь час розмовляла українською та проводила стрім-трансляції місцевих маршів спротиву. Їй вдалося виїхати у машині-рефрижераторі. Зараз медикиня живе на Львівщині та влаштувалася на роботу у місцеву лікарню.

Більше про її історію дізнавалося Суспільне.

На початку повномасштабного вторгнення мешканці Мелітополя щодня збиралися на протести. Місцева лікарка Надія Дребот щодня робила прямі трансляції у соцмережах, щоб показати ситуацію в місті. Зараз вона переїхала на Львівщину.

"Виходили тисячі людей. Окупанти не могли зрозуміти, що відбувається. Тому що вони зайшли в місто, вони чекали, що їх зустрінуть там з квітами. Цього не було. Не було зв’язку, не було транспорту, але люди виходили. Виходили тисячі людей. Навіть в окупації я жодного слова не сказала російською мовою. В нас тоді дуже потужно після того самоорганізувалося місто, що страшенно бісило окупантів. Тому що в нас почали виходити патрулі. Цивільні люди, але вони патрулювали від мародерства, захищали і так далі. В нас організувалися спортсмени, вони розвозили ліки", — пригадує початок повномасштабного вторгнення Надія Дребот.

Надія розповідає, що коли в окупованому місті росіяни почали брати в полон мелітопольців, вона вирішила виїхати. Однак автобусів на всіх не вистачало, тож на евакуацію їй довелося записуватися у вантажівку-рефрижератор.

"Нас у цей рефрижератор напакувалося 48 людей. Крім того, ще два рефрижератори 22-тонники, там теж купа народу напакувалося. І оце вся команда виїхала. У цій команді їхали жінки командирів. Ну підрозділи виїхали – жінки лишилися. Отак на підлозі... і на тобі отут ще сидить, отут сидить, і отут сидить. І отак набито", — говорить переселенка.

Жінка каже, що декілька годин вони добиралися у вантажівках до Василівки, де вже велися бої.

"Там ми зупинилися і нам сказали, що ми чекаємо маріупольсько-бердянську колону. Коли вона приїхала, вони пройшли 42 блокпости. З ними приїхало 200 з чимось машин. Нам можна їхати. І тут нам кажуть: "Ні, ви нікуди не їдете. Ми не хочем, щоб ви кудись їхали, ви залишаєтесь тут". Ми вже так – ну що… І тут раптом крик: "Гради!" На нас направили "гради", — пригадує жінка.

За словами Надії Дребот, їхньому автомобілю вдалося вирватися з-під обстрілу і виїхати полями до Запоріжжя. Після евакуації лікарка поїхала до Литви, але зрештою повернулася до Львівської області, де вона народилася. Тут влаштувалася педіатринею у Боринську районну лікарню – допоки, каже, не звільнять Мелітополь.