Однією з тем, що зараз активно обговорюється, є відсутність у провідних країнах світу виразного уявлення про те, як має закінчитися українсько-московитська війна і що має бути після того з РФ.

Дедалі очевиднішим стає те, що імперська Московія завжди буде загрозою для світу. Крім того, з’являється розуміння того, що імперська консолідаційна ідея є ефективною вакциною проти будь-якої реальної демократизації на цій території. Зараз ця імперська ідея, як продовження ідеології московитського месіянства, що активно просувалася протягом кількох століть, є невід’ємною частиною самореалізаційної концепції московитів, як певної суспільної спільноти.

Ця спільнота не є народом, оскільки не має усвідомлення власної ідентичності, грунтованої на гармонійному зв’язку діяльності людей з особливостями території їхнього проживання, історії, ментальності, культурі.

Та й такої ідентичності не може бути через велику різнорідність цільових установок населення та способу його діяльності. Передовсім, ця різнорідність пов’язана з наявністю на території сучасної Московії багатьох окремих народів з власною національною ідентичністю. Тому в світі добре бачать можливість і необхідність розділення Московії з формуванням в ній окремих національних держав.

Але й та частина московитського населення, яка вважає себе “русскімі”, занадто різнорідна для того, щоб з неї міг сформуватися один народ. Населення західної та південної частин Московії має зв’язок з особливостями своїх територій та історією проживання на них, який достатній для того, щоб там сформувалися окремі народи й відповідні національні держави. Інша ситуація з центральною та північно-східною частинами Московії. Дослідниками (наприклад, Павло Штепа, “Московство”) встановлено, що населення цієї території за типом поведінки є “збирачами“, тобто не прив’язані до певного місця, яке використовують для задоволення своїх потреб, а активно пересуваються, шукаючи все потрібне на нових територіях. Звичайно, це легше зробити на територіях, освоєних іншими людьми, але для цього треба вступати в конфлікти з ними, на що й налаштована велика частина московитського населення. Проте надійніше та сприятливіше для гармонійних стосунків зі світом освоювати для задоволення своїх потреб малозаселені території. Такі території менш придатні для проживання, але з технологічним прогресом ця перешкода поступово усувається. Прикладом цього може бути кілька хвиль московитської колонізації Сибіру. Але переважна частина Північної Азії залишається неосвоєною. Технологічний прорив кінця 20 – початку 21 століття дає можливості для значного поступу в цьому, проте його поки що нема. І саме на здійснення цього доцільно спрямувати потенціал населення центральної та північно-східної частини Московії, яке одержує в цьому дуже хорошу перспективу самореалізації, знайдення свого місця в світі.

Отже, історичним завданням населення тієї частини Московії, що не належить до вже сформованих народів і спільнот, що вже формуються, як народи, може бути цивілізаційне освоєння Північної Азії. На цьому може базуватися національна ідея нового народу, що мав би сформуватися на основі значної частини московитського населення, і зайняти достойне місце серед цивілізованих народів світу. Ця ідея не нова, але спокуса легкого просування на захід і труднощі проживання в менш сприятливих природних умовах перешкоджали її реалізації. При післякризовому переході Європи на вищий рівень суспільної організації та з використанням вищого рівня технологій виникає нова можливість і необхідність цього. Таким може бути конструктивне бачення майбутнього тієї частини московитського населення, яке має залишитися після відокремлення від Московії національних державних утворень. Це бачення добре для світу і, передовсім, для самого цього населення. На це їх треба спрямовувати і в цьому допомагати. Через величину території та різноманітність умов Північної Азії, в ній може сформуватися не один, а кілька народів, але основою для їх формування мало б бути населення центру й північного сходу європейської частини Московії.

Перешкодами спрямування московитів на схід може бути наявність там корінних народів і Китай. Але корінні народи здатні освоїти лише частину цієї території. Деякі з них, як от, якути, цілком готові до формування держав на своїй території, інші готуються до цього. Крім московитського, є ще й тюркське освоєння цієї території. Проте це освоєння стосується тільки її південної частини й передбачає на асиміляцію, а розвиток місцевих народів, а для цього їм потрібне не розширення своєї території, а вкорінення на ній. Так що для московитів залишається ще дуже багато місця. Китай має великий потенціал експансії, але для китайського населення, що звикло до досить теплого клімату, природні умови Північної Азії не є сприятливими. Тому Китай намагається взяти цю територію під свій контроль чужими руками, передовсім, тих же московитів. Поки Китай перебуває на геополітичному піднесенні, це вдається. Але після цього Північна Азія могла б перейти під європейський цивілізаційний вплив. Провідником цього може бути прогресивна частина населення Центральної та Північно-східної Московії.