Азовець Дмитро із позивним "Бумер" у війську з 18 років. Чоловік був одним із захисників Маріуполя. Бійці "Азову" разом з іншими військовими тримали оборону в оточеному місті 82 дні. Зрештою Дмитро разом з іншими оборонцями Маріуполя опинився в полоні. Після звільнення та двох місяців реабілітації "Бумер" знову став на захист країни.

Дмитро "Бумер" розповів Суспільному, як для нього почалось повномасштабне вторгнення.

"Я в ніч заступив на охорону моря, бо була ймовірність побачити там ворожі кораблі, і я вже свою зміну відстояв, пішов спати і через буквально три години — о 4 ранку будять, кажуть, що зараз по нашим базам будуть якісь прильоти, бо почалась повномасштабна війна. Ми зібралися, упакували всі свої машини, спорядження і вирушили у гарнізон Маріуполь", — пригадує військовий.

За словами Дмитра, військові були налаштовані давати відсіч росіянам та стояти до останнього.

"Ми дуже були заряджені боротися, були готові їх приймати, готові були до останнього з ними боротися. Думали, що це скоріше буде, думали, що за кілька днів ми з ними впораємося. Але не так було. БК було мало, ситуація з підвозом БК до нас теж була критична, бо ми були уже в кільці. І нам постачали вертольотами, які залітали до нас у Маріуполь, нам людей довозили, які готові були нам допомагати, і заодно якісь снаряди до наших систем", — розповідає "Бумер".

Бійці "Азову", ЗСУ, прикордонники, бійці СБУ, поліцейські та тероборонівці тримали оборону в оточеному місті 82 дні. Зрештою усі опинилися на території заводу "Азовсталь", у підвалах там були і цивільні, які шукали укриття. А потім вище командування ухвалило рішення про вихід з "Азовсталі", аби зберегти життя військовослужбовців та поранених. Бійців планували повернути на підконтрольну Україні територію за процедурою обміну.

"Нас етапували в Оленівку, там поділили нас на бараки. Кожен був у різних бараках і сумнозвісна історія про вибух на Оленівці, який влаштувала російська сторона, багато побратимів там віддали своє життя, не знаючи того, що так підступно їх вб’ють. Після теракту в Оленівці нас етапували уже по різним колоніям – когось в Ростов, когось в Таганрог, когось у Донецьк. Я сидів у Донецьку", — каже артилерист бригади "Азов".

Дмитро був у полоні майже рік, повернувся до війська через 2 місяці реабілітації. Про умови полону не говорить, аби не нашкодити побратимам. Та розповів, як в неволі підтримували одне одного.

"Ми читали книжки, деякі люди знали напам’ять книги, вони нам це розповідали, ми їх слухали і теж уявляли собі ці історії з книжок. Хтось знав англійську і навчав нас, хтось був офіціантом і розповідав нам правила етикету. Ми розвивалися там, не сиділи, не тупили, якось одне одного підтримували і ми завжди були на позитиві", — розказує військовий.

Частина побратимів Дмитра досі залишаються в полоні. Аби нагадати про це Україні та світові, люди періодично виходять на мирні акції. Одна з організаторок — Ірина Новосядло. ЇЇ син теж був у полоні та після звільнення повернувся до війська.

"Основна мета акцій – тримати в інформаційному полі тему полонених, для нас дуже важливо, щоби всі пам’ятали про оборонців Маріуполя, про їхній вклад в російсько-українській війні, про їхню героїчну оборону Маріуполя, про те, що вони виконали наказ і вийшли для того, щоб врятувати своїх побратимів, які були тяжко поранені і про те, що вони залишаються в полоні", — каже організаторка акцій Ірина Новосядло.

Точної кількості, скільки людей та хто саме є у полоні, немає. Цієї інформації не надає російська сторона. Також вони не допускають до полонених представників міжнародних організацій.

"Є в нас Єдиний державний реєстр з безвісти зниклих осіб за особливих обставин, там числиться понад 37 тисяч осіб, Національне інформаційне бюро, те, що нам відомо, має в переліках відомості про 16 тисяч 800 осіб. Це десь така приблизна цифра людей, які зараз є безвісти зниклі, або наші військові, які утримуються на території РФ", — говорить представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області Тарас Подвірний.

Від початку повномасштабної війни відбувся 51 обмін військовополоненими.

3135 наших героїв повернуто, з них 147 – це цивільні заручники – бранці Кремля. І дуже важливо сказати, що третина з цього числа, що я озвучив – це є з категорії безвісти зниклих. Це ті, що були верифіковані нами. Навіть більше скажу – є історії, коли вже і родичі, і друзі вважали, що вони загиблі наші герої, але вони повернулися до України в процесі обміну військовополонених", — додає Тарас Подвірний.

Також українська сторона неодноразово пропонувала обмін – всіх на всіх, та від цього відмовились представники Росії.