На фото угорський солдат змиває кров зі свого штик-ножа після бою з українськими воїнами поблизу Хуста 16 березня 1939 року.
При розмовах про Другу Світову війну більшість з нас одразу згадує німецьких нацистів, російських посіпак ну і може ще армію крайову яка якийсь час не давала галичанам нормально жити.
Про те, як почували себе українці по тамтой бік Карпат ви звісно знаєте: жили вони тоді у складі Чехословацької Республіки і мали у ній свій український автономний край який із 26 жовтня 1938 року офіційно став називатися Карпатською Україною. Хоча тогочасний наш автономний уряд погодив й паралельне вживання іншої назви - "Подкарпатська Русь".
Однак із листопада 1938 року значна частина Карпатської України - згідно із рішенням Віденського арбітражу - була передана Королівству Угорщина зокрема райони Ужгорода, Мукачева і Берегова. Тому наші закарпатські земляки щоби захистити себе від угорських і польських армій, терміново створили Збройні Сили Карпатської України - "Карпатську Січ" із центром у Хусті, де на той час знаходилася резиденція нашого прем’єр-міністра Августина Волошина.
А вже шостого березня 1939 року Гітлер дав дозвіл військам угорського королівства повністю окупувати Карпатську Україну. І в ніч із 13 на 14 березня злощасні мадяри розпочали військове вторгнення на українські землі Закарпаття...