Україна та Росія почали переговори про обмін військовополоненими. Про це писали і західні видання, а тепер підтверджують й українські посадові особи. Причому ці переговори стартували з ініціативи Росії, і це сталося вперше. За останніми даними, які оприлюднив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець, понад 14000 українських громадян перебувають у російському полоні. Серед них і цивільні, і військові, і жінки, і діти.

Так от, бажання Росії провести обмін полоненими з'явилися на тлі повідомлень офіційного Києва про рекордні взяття в полон російських військовослужбовців в ході наступу Збройних сил України в Курській області. Кого Україна зможе повернути з полону? Хто цікавить Росію і чому Москва ініціювала переговорний процес? Куди будуть евакуйовувати російських цивільних з території Курської області? Відповіді на ці запитання в інтерв'ю Радіо Свобода дав омбудсмен Дмитро Лубінець.

– З ваших слів видається, що Росія на цей раз виступила ініціатором перемовин на тлі подій в Курській області. Кого вони хочуть в першу чергу повернути? Чому поспішають? Чи для них це такий пріоритет – саме «кадирівці», про яких говорять медіа та експерти?

– Дивіться, я публічно заявив про те, що у нас вперше була проявлена ініціатива з російською стороною щодо проведення консультацій, перемовин по різних напрямках. Я скажу так, деталі я точно не буду розкривати, я публічно заявляв і сьогодні підтверджую, що на мій погляд ця ситуація, яка створена в першу чергу зусиллями Збройних сил України, в тому числі на території Курської області, покращує ситуацію з поверненням наших громадян з території Російської Федерації, а також з тимчасово окупованої території України.

Мені би дуже хотілося, щоб нарешті ми з російською стороною домовились про принципи проведення обмінних процесів та повернення цивільних громадян, використовуючи цю ситуацію. А саме, це те, про що ми вчора публічно заявляли на брифінгу, що на підставі Женевської конвенції є дві пріоритетні категорії громадян України, яких нам треба повернути в першу чергу. Це важкопоранені військовополонені та громадяни України, які важко хворі.

Наступна категорія – це жінки. На жаль, у нас велика кількість українських героїнь, які залишаються в російському полоні.

І третя категорія – це всі решта громадян України, які залишаються в російському полоні. Але нам треба використовувати принцип справедливості. Що він означає? Хто раніше потрапив в полон, той раніше виходить. У нас є список військовополонених цивільних заручників, яких росіяни взяли в полон ще до початку повномасштабної агресії, тобто з 2014 року. У нас є оборонці Маріуполя, які більше ніж два роки перебувають в російському полоні. В тому числі, на жаль, серед них є ті, хто навіть після верифікації, підтвердження Міжнародним комітетом Червоного Хреста, були поранені в полоні.

Це взагалі нонсенс згідно до міжнародного гуманітарного права, Женевських конвенцій. Країна, яка тримає в полоні, гарантує безпеку і дотримання захисту прав військовополонених. Цивільних взагалі не мають права брати в полон, але росіяни не звертають увагу на ці міжнародні правові акти. У нас є ситуація, коли є поранені в полоні. І навіть ті, хто загинули, в тому числі внаслідок тортур.

Були обговорені і прийняті нові підходи. По-перше, була створена рада координаційного штабу. Туди увійшли керівники відповідних правоохоронних структур, розвідок, також я туди увійшов. І ця рада отримала повноваження на проведення перемовин щодо повернення полонених.

– Можливо, російська сторона вже надала списки людей, яких вони хочуть повернути? Можливо, переговори вже до чогось дійшли?

– При всій повазі, я публічно не буду розкривати деталі, про що відбувається комунікація. Саме через те, щоб потім російська сторона не використала мої слова, щоб вкотре призупинити, чи взагалі заблокувати повернення наших громадян. Я розумію, що суспільство хоче більше прозорості. Ми це теж обговорювали вчора на ставці. Було прийнято рішення, наприклад, створення громадської ради при координаційному штабі, щоб з числа родин військовополонених, осіб зниклих безвісти, були керівники громадських організацій, долучені до цього процесу, щоб ми їм показували деталі, що у нас відбувається, таким чином додатково могло суспільство отримувати інформацію. Але точно не публічно, без деталей. Саме через те, що нам треба повертати кожного і кожну додому з російського полону, але не просто показувати процес заради процесу.

– А чи дає операція в Курській області якусь можливість або перспективу провести обмін в форматі «всіх на всіх»? Можливо про це йде мова також?

– Я можу сказати, що постійно українська сторона виступає з ініціативою проведення великих обмінів. В тому числі, неодноразово, через посередників ми виступали з ініціативою проведення обмінів всіх на всіх. Чи вірю я, що найближчим часом може відбутися обмін взагалі всіх на всіх? Ні, не вірю. Чи вірю я, що українська сторона робить все, щоб великі обміни відбувались? Так, я в це не просто вірю, а цим займається велика команда координаційного штабу, я особисто. Причому робимо ми це в щоденному режимі.

Також, до речі, піднімалось питання, що нам треба більш активно спілкуватись з родинами військовополонених, осіб, зниклих безвісти. Я був в Житомирі. На зустріч зі мною прийшло 600 сімей військовополонених. Ми практично три години спілкувались, на багато запитань я відповідав, були представники координаційного штабу. І в тому числі одне з рішень засідання Ставки – це відкриття в кожному обласному центрі представництв координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

– Щодо евакуації місцевого населення з Курської області. Ірина Верещук спочатку оголошувала про гуманітарний кордон до Сум. Потім пояснила, що ніхто насильно забирати мешканців Курщини на територію України не буде. Чому думки щодо цього процесу змінюються? І чи взагалі Україна здатна забезпечити безпеку цим людям, які можуть захотіти евакуюватися до України? Бо так видається, що не всі готові їх тут прийняти. Як це має відбуватися?

– Це має відбуватися на підставі міжнародного гуманітарного права і статуту ООН. Ми, на відміну від Російської Федерації, чітко розуміємо наші міжнародні зобов'язання, як ми повинні діяти навіть в умовах проведення цієї операції, яку має право робити Україна на підставі 51 статті статуту ООН. Незважаючи на це, в добровільному порядку, Збройні сили України вже забезпечують гуманітарними речами цивільне населення на території Курської області. Ми запропонували кожному і кожній мешканці Курської області, в разі бажання евакуюватися з цієї території.

Україна відкриє гуманітарні коридори, чи то на територію, яка контролюється Російською Федерацією, чи на територію незалежної України. Це повинен бути власний вибір будь-якого громадянина, який зараз там перебуває, з числа цивільних. Ми точно не збираємося порушувати їхні права, ми моніторимо ситуацію. Я скажу відверто, що мої співробітники працюють на території Сумської області, у нас є можливість отримати всю інформацію з території Курської області. Я публічно можу заявити, що на мій погляд, станом на зараз, Україна повністю дотримується міжнародного гуманітарного права.

– А якщо вони виявлять бажання приїхати в Україну, де їх будуть поселяти? Можливо, вже готова інфраструктура для цього, або обговорюється її створення?

– У нас заздалегідь була створена інфраструктура, якраз на території Сумської області працював пункт перетину кордону з територією Російської Федерації. Тому там були і працювали, і на даний час функціонують місця для прийняття громадян, для спілкування, для забезпечення їхніх потреб. Я не думаю, що буде велика кількість охочих насправді з числа громадян Російської Федерації, але тим не менш, в разі виявлення їхньої доброї волі, що вони захочуть приїхати на територію України – Україна їм забезпечить нормальні умови. До речі, дуже багато місцевих мешканців на території Курської області спілкуються українською мовою.

– Українська сторона забезпечить інфраструктуру, забезпечить умови. А чи забезпечить, даруйте за тавтологію, безпеку російським громадянам? Де вони будуть розміщені? Це буде якась інтеграція в українські міста, села? Чи це все ж таки будуть створені спеціальні табори, місця компактного проживання?

– Точно Україна не буде створювати якихось спеціальних таборів для цивільного населення. Це тільки росіяни могли в сучасному світі створити фільтраційні табори, фактично концтабори, для українських громадян. Нічого схожого Україна робити точно не буде. Ми не очікуємо, що буде велика кількість охочих до нас приїхати, якщо взагалі вони будуть. Але я точно не переживаю за те, що буде небезпечно для цивільного населення з території Курської області. Я скажу, насправді дуже багато чого у нас, не просто подібного, а однакового. Це і українська мова, і традиції. І таке враження, що насправді етнос, який проживає на території Курської області, це такі ж самі українці, які, на жаль, через колись рішення радянської влади просто були розділені.

Звертаю увагу, у нас є мапа 1917-1918 року, це тоді створена перша Українська Народна Республіка. І на цій мапі вся територія Курської області – це українські землі, там проживали українці.

Я розумію, що у нас суспільство може по різному трактувати зусилля України щодо виконання своїх міжнародних зобов'язань. Але ми тим і відрізняємося від росіян, що ми цивілізована нація, що ми демократична нація. І для всіх критиків схожих дій української влади я хочу нагадати, що всі міжнародні партнери продовжують допомагати Україні саме через те, що бачать різницю.

Як тільки ми покажемо, що ми можемо себе вести нецивілізовано, в такий же спосіб, як росіяни – тоді нам треба просто забути про міжнародну підтримку, про вступ до Європейського Союзу, до НАТО, до нашої співпраці з міжнародними партнерами. Будь ласка, коли ви робите критичні заяви, не забувайте, що в тому числі завдяки міжнародній підтримці, ми продовжуємо не просто воювати проти російських окупантів вже більше ніж 10 років, а вже це робимо і на території Російської Федерації.