Національне антикорупційне бюро України на виконання Ухвали ВАКС відкрило кримінальне провадження стосовно мера Львова Андрія Садового. За кілька днів — ще одне, та обидві ці справи за два тижні були закриті, інформує Komersant.Info з посиланням на відповідь антикорупційного органу.

Так, 9 липня Вищий антикорупційний суд зобов’язав НАБУ відкрити провадження стосовно ймовірно незаконних рішень львівського міського голови Андрія Садового. Йшлося про продаж земельної ділянки в промзоні “Рясне-2” під Львовом. Згодом ця територія була виділена під будівництво індустріального парку площею 25 га.

“На виконання ухвали слідчого судді ВАКС 11.07.2024 відомості внесено до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України (вчинення службового підроблення, – ред.). Водночас 02.08.2024 в межах досудового розслідування додатково внесено відомості до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем, — ред). 5 серпня 2024 року матеріали досудових розслідувань у згаданих кримінальних провадженнях обʼєднано в одне провадження, кримінально правова кваліфікація якого визначена за ч. 2 ст. 366; ч. 2 ст. 264 КК України. Про підозру у вказаному кримінальному провадженні не повідомлялось жодній особі”, – інформувало НАБУ.

Разом з тим, як додають у Бюро, 14 серпня 2024 року у вказаному кримінальному провадженні було ухвалено рішення про його закриття — на підставі п. 9-1 ч. 1ст. 284 КПК України (існує нескасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження, — ред).

По суті це означає, що аналогічні обставини раніше вже кимось розслідувалися (ймовірно, поліцією чи іншим органом досудового розслідування), та існує постанова слідчого або прокурора про закриття такої справи. І саме на цьому НАБУ тепер ґрунтує й своє рішення про закриття провадження, де досліджувалися ті ж самі діяння Андрія Садового.

Як пояснюють юристи, описана вища ситуація — це такий собі “інструмент захисту”, до якого досить часто вдаються фігуранти кримінальних проваджень: ініціюють аналогічне розслідування проти себе в іншому правоохоронному органі — як правило, це відбувається на “підконтрольному”, часто, районному чи міському рівні слідчих органів — щоб отримати постанову про закриття справи. І це ніби означає, що хтось інший “у цій ситуації вже розібрався” та фактично позбавляє можливості інший орган досудового розслідування (у цьому випадку НАБУ, – ред.) провести власне слідство.