Священник УГКЦ Богдан Гелета, який повернувся з російського полону, пройшов реабілітацію та потрохи повертається до служіння у монастирі святого Альфонса, що у Львові.

Розповіддю про перебування в полоні священник поділився із Суспільним.

Як розповів Богдан Гелета, протягом дев'яти місяців після початку окупації Бердянська, його та його храм росіяни не чіпали. Думки про те, щоби виїхати, у нього не було.

"Ми завжди відчували, що за нами слідкують, бо наш храм в Бердянську. Він розташовується не на центральній вулиці — це бічна вуличка, провулок, і ми бачили, що в ту бічну вуличку заїжджають машини з буквою Z. Я думаю що вони не мали наказу чіткого нас чіпати. Вони чекали, відбувався "референдум", всякі агітації, люди повинні були зробити паспорти російські і коли цей термін пройшов, тоді вже взялися за нас", — говорить священник.

16 листопада 2022 року Богдан Гелета потрапив у полон до росіян. Каже, його повезли в слідчий ізолятор, щоб вияснити, чому він не взяв в окупаційної влади дозвіл на проведення богослужінь.

"Щоби бути серед людей в місті, треба взяти дозвіл. Це, виявляється, в Російській Федерації є такий закон, інакше це розцінюється як агітація та пропаганда. Нас узяли ніби попередити, щоб ми на наступні рази брали дозвіл, але нас так попередили що ми були рік і сім місяців в ув’язнені", — розповідає Богдан Гелета.

1 грудня 2022 року глава УГКЦ Святослав Шевчук опублікував звернення, де закликав росіян звільнити священників з полону.

"У полоні люди мінялися, люди задумувалися, що їм робити, як змінити своє життя, як їм накінець дістати той внутрішній спокій і внутрішню силу миру, щоб думати не тільки про себе, але про свою сім’ю, до якої вони повернуться, до якоїсь праці, вони задумувались над своїм життям", — мовить священнослужитель.

За словами Богдана Гелети, він до останнього не знав, що його обміняють. Лише в останній тиждень, каже, полонені думали, що росіяни готуються до обміну, але про це їм нічого не говорили.

"По-перше, мені хотілося, щоб мене ніхто не чіпав. Хотілося спокою, зараз так само хочеться. Я звикаю до суспільства, бо воно просто так не зникає, якщо ви рік-півтора ходите ось так із закритими очима і вам не можна голову підняти, тому що вас б’ють, це такі звичайні речі там. Руки — назад, зігнутий корпус, а коли людина випрямляється, то її б'ють палкою чи ще чимось", — розповів Богдан Гелета.

За словами священника, під час перебування в полоні деякі наглядачі ставились до нього поблажливо, а деякі — навпаки.

"Найскладніший момент в мене був, коли я ще перебував з отцем Іваном в окупації, дуже така була напруга ще на волі, тиск такий, знаєте, внутрішній, хоча ми молилися. Я просив Господа прийняти наше служіння, яке воно є. Мені навіть стало легше, коли я переступив поріг камери", — резюмував священник.