Щоби поглянути на цю більш як 400-літню фігуру скорботного Христа у центрі Львова, то люди – у всі часи – мусили високо задирати свою голову.
І тоді і тепер частина людей, перебігаючи у своїх справах попри каплицю Боїмів, лиш мовчки ковзала поглядом по скорботному Христові. Інші – все ж задавали собі питання: чому Христос аж настільки зажурився, що підпер у тій скорботі свою голову рукою? Невже все настільки зле з нашим світом..?
Перегляньте також:
- Львів отримає 22 мільйони євро безповоротного гранту для модернізацію очисних споруд
- Для чого Львівській міськраді “Стрільниця” й озеро у Брюховичах та скільки це вартуватиме: розмова з очільником Офісу спорту ЛМР Антоном Нікуліним
Але від недавнього часу і міський Голова Львова і усі небайдужі, чий погляд вряди-годи зупинявся на скорботному Христові біля кута Ринку, нарешті полегшено зітхнули: нема вже отієї фігури Спасителя у центрі міста…
…Отож, ніхто вже надалі не мозолитиме очі сучасникам якимись застарілими поглядами на мораль чи на те, яким повинно бути життя у кожного з нас.
Але все ж мусимо пам’ятати, що середньовічні львів’яни встановили цю фігуру скорботного Спасителя в самісінькому центрі свого міста, не просто так. Для них то було своєрідне нагадування: кожен свій день ми маємо проживати так, щоби – коли прийде наш час – то нас прийняло у свої простори саме Небо…
