УУ 2024 році на Львівщину продовжили прибувати евакуаційні потяги з прифронтових регіонів. За даними координаційного центру при Львівській ОВА, цьогоріч до області приїхало близько 6700 людей.

Більше про це Суспільному розповіла голова координаційного центру при Львівській ОВА Галина Бордун.

За її словами, на Львівщині проживає 210 тисяч переселенців з прифронтових та окупованих населених пунктів, а семи тисячам приїжджих надали тимчасове житло. У 2024 році на Львівщину найчастіше евакуювали людей із Покровського та Запорізького напрямків.

"Це є гуртожитки. Це ті самі місця, в яких були зроблені ремонтні роботи минулого року, позаминулого року. Цього року в Добромилі відкрили місце тимчасового проживання. Буквально за п’ять днів ця локація була вже розміщена, там вже проживало 180 внутрішньо переміщених осіб, це жінки з дітьми", — каже Галина Бордун.

За її словами, коли в області з'являється локація для тимчасового проживання переселенців, людей туди заселяють протягом чотирьох-п'яти днів.

До Львова щодня прибувають потяги з прифронтових регіонів. Провідниця потягу "Павлоград-Львів" Наталія Ковальовська каже, що зараз поменшало пасажирів, які евакуюються.

"Із серпня-місяця дуже багато виїжджало. А зараз менше, менше і менше, і найстарші, і діточки, собаки, тварин вивозимо. У Дніпрі ми стояли на пероні, тоді п'ять ударів ракетами лупили, ну дуже страшно було. Здавалося — кіно, не можеш навіть повірити, що так може бути в житті", — розказує Наталія.

Людям, яким немає де поселитися, допомагають волонтери медико-психологічної допомоги. Вони зустрічають кожен евакуаційний потяг та, серед іншого, намагаються знайти для прибулих тимчасове житло.

"У більшості випадків це гуртожитки, які належать до освітніх закладів. Але це все одно не є розв'язання питання, що люди там мають проживати до кінця війни чи до кінця власного життя. Тому є певна домовленість про укладення договорів на шість місяців про те, що вони проживають у цих помешканнях", — розповідає координаторка медико-психологічної допомоги Ольга Швед.

За її словами, за шість місяців люди інтегруються до громади, знаходять роботу й орендують житло самостійно.

Найважче, розповідає координаторка, знайти житло для пенсіонерів чи людей із залежностями:

"Є, наприклад, чоловіки призовного віку, які вже є ветеранами, й одночасно вони є внутрішньо переміщеними особами. Тобто, у них є як проблема із житлом, так і проблема зі здоров’ям. Зараз знову приїжджають люди, які мають довідки про звільнення з місць позбавлення волі. І вони теж приходять по медико-психологічну допомогу з проханням допомогти їм адаптуватися".

На початку повномасштабного вторгнення у Львові та області діяло чимало прихистків за підтримки міжнародних організацій та благодійників. Через те, що фінансування більше немає, шелтери закриваються, каже Ольга Швед.

Родина Логвиненків переїхала на Львівщину із Костянтинівки. Володимир живе у модульному містечку у Львові вже три роки, а згодом туди переїхала і його дружина Любов.

"Дідусь каже: "Ти, мабуть, тут не привикнеш, тут дуже гримають двері". А я приїхала сюди, я не чула тих дверей, що вони гримають чи не гримають. Мені там гримало дужче. Недалеко від нас впала авіабомба. І в мене двері відчинялися на вулицю, то відчинилися всередину і підперли другі двері. Я не могла вийти з хати. Заблокувало", — розказує Любов Логвиненко.

Загалом у модульному містечку у Львові живе близько 1000 людей, каже адміністратор Артем Соболенко.

"Є такі сім’ї, які проживають з початку повномасштабного вторгнення. Оскільки люди, які втратили все, не мають можливості повернутися в той самий Бахмут. Людям нікуди повертатися, тому люди проживають у цих прихистках у Львові", — розповідає Артем.

За словами адміністратора, всі витрати на утримання покриває місто. Проживання в модульному містечку є повністю безкоштовним — щоби поселитися тут, потрібно написати заяву в ЦНАПі та стати в чергу.