Священник отримав 70% опіків поверхні тіла внаслідок вибуху котла. З такими травмами зазвичай не виживають. Однак, спеціалістам Лікарні Святого Луки Першого медоб’єднання Львова вдалося врятувати важкого пацієнта.

Про це повідомили у Першому медоб'єднанні.

Нещастя з отцем Андрієм Бойком з Тернопільщини, священнослужителем Бучацької єпархії УГКЦ, сталося 1 січня. Отець перебував тоді у себе вдома – у селищі Мельниця-Подільська. Він знаходився на подвір'ї, коли почув із будинка дивний звук. Тільки-но він забіг до оселі, як вибухнув твердопаливний котел.

Швидка доправила священника до найближчої лікарні, де його ввели в стан медикаментозного сну та підключили до апарату ШВЛ. А наступного дня отця Андрія перевезли до Львова – у Лікарню Святого Луки, де працює найбільше в західних областях опікове відділення.

Пацієнт був у вкрай важкому стані: опіки 70% поверхні тіла, половина з яких – глибокі. Постраждали дихальні шляхи, обличчя, тулуб, верхні та нижні кінцівки. Аби очистити рани від змертвілих тканин, лікарі відразу забрали священнослужителя на операцію. І потім що два дні висікали некрози та одномоментно пересаджували ксеношкіру. Також важкому пацієнту неодноразово переливали кров. Майже місяць він пробув в реанімації. Анестезіологи та комбустіологи фактично витягли отця Андрія з того світу.

"Тут стояло питання життя і смерті. Такі пацієнти дуже складні. З ними завжди працює велика команда медичного персоналу, яка цілодобово спостерігає та надає допомогу. За статистикою такі опікові пацієнти закінчують погано. Але, на щастя, спільними зусиллями нам вдалося врятувати цього пацієнта", — розповідає Іван Рик, завідувач відділення термічної травми та пластичної хірургії Лікарні Святого Луки.

Ще під час перебування в інтенсивній терапії з отцем Андрієм почав займатися фізичний терапевт. Вони виконували різні вправи для того, щоб не втратити м’язову масу та уникнути ускладнень з боку дихальної системи. Нині пацієнт вже перебуває у звичайній палаті, сам дихає, говорить, сідає та харчується. Завдяки регулярним заняттям вдалося повністю відносити амплітуду рухів в нижніх кінцівках, а от з верхніми ситуація складніша – ще потрібно працювати.

Священнослужитель безмежно вдячний за порятунок. Каже: "З цього моменту всі лікарі, медичний та реабілітаційний персонал назавжди залишаться в моєму серці. Я буду за це вдячний Богові до кінця свого життя".