Зараз ви дивитеся на світлину із величавим пам’ятником, який встановлений на (як пишуть) “могилі князя Святослава” біля міста Сколе у гірській частині Львівщини. Цей монумент був споруджений за немалі державні гроші і урочисто – за участю численних держслужбовців – відкритий у 2012 році.
Майже усі путівники і сайти нині в один голос стверджують, що саме тут був похований князь Святослав – рідний син рівноапостольного князя Володимира, який хрестив русів у Києві у 988 році. Ще можете прочитати про криваву січу у цьому місці між полками князів Святослава і Святополка і ніби-то останній тоді віддав наказ: “… сколоти їх усіх..!” І відтоді, як гадають й походить нинішня назва райцентру Сколе.
Перегляньте також:
- Особливості діагностики неврологічних хвороб
- На Львівщині поліцейські затримали зловмисника за підозрою у замаху на вбивство
А, що тут не так – можете спитати ви..?
Та все тут не так (якщо брати скупі історичні факти, а не людський вимисел) відповім я. Якщо простіше, то уся ця історія скоріше вигадка недавнього часу. От зараз, ви вправі спитати: а звідки “ростуть ноги” у всієї цієї історії із “могилою князя Святослава” біля Сколе?
По-перше, у тому місці, де стоїть нині отой величезний монумент у вигляді хреста, справді був курган невизначеного часу. Він позначений на багатьох австрійських картах та згаданий у давніх путівниках. А уся ця історія починається з того моменту, коли на цей курган звернув увагу знаний галицький поет і талановитий прозаїк (а заодно і греко-католицький священик зі сусіднього села Славське) о.Микола Устиянович (упокоївся у 1885 році), який чи не вперше почав ув’язувати даний курган саме із постаттю вищезгаданого князя.
По-друге, цю справу із міфологізації місця поховання князя Святослава продовжив його син – Корнило Устиянович, який у 1902 році опублікував у Чернівцях свою розвідку під назвою: “Путь на Бескид: “Святославіє” і традиція о Святославі 1015 р.”, в якій пише, що “… в тому місці похоронено Святослава, указує традиція, передавана “од рода в род” з незапам’ятних часів в гребенівській родині на прізвище Пороховники. Розваживши все те я прийшов до заключення, що традиція Пороховників як щодо Святослава, так і дотичного їх предка спочиває на правді”.
Іншими словами, до часу появи цієї замітки Корнила Устияновича ніхто ніде не писав і не говорив про “могилу князя Святослава” поблизу міста Сколе. Одразу піддав сумніву це припущення (!) Корнила Устияновича і славний Михайло Грушевський, який у примітці до своєї багатотомної “Історії України-Руси” написав: “…Про традицію місцеву (з-під Гребенова, на верхів’ях Опора, де має тепер бути… могила “якогось Сьвятослава”) див. в книжечці К. Устіановича…”
Отож, у тій ситуації відповідь могли дати лише археологічні розкопки.
Тому, у 1971 році експедиція відділу археології Інституту суспільних наук АН УРСР (нині відділ археології Інституту українознавства ім.Івана Крип’якевича НАН України) під керівництвом львів’янина Олексія Ратича з усією належною методикою розкопала цю “могилу князя Святослава” (діаметром до 13 метрів і близько півтора метра заввишки) і… не виявила тут жодних знахідок, які могли б відноситися до Х-ХІ століть, тобто до періоду життя князя Святослава (зрештою нещодавно опубліковано великі витяги зі Звіту цих розкопок із коментарями, на які я подаю покликання у своєму коментарі під дописом).
…Який висновок із цього всього можна зробити..?
Та один висновок: сучасна влада в особі обласних і районних держадміністрацій не маючи ні часу, ні бажання на фахове обговорення проектів з увіковічнення історично значимих подій і персон, віддає такі питання на відкуп своїм підлеглим Управлінням культури. А, от ті “управлінці” у своїх головах не завжди роблять різницю між нашвидкоруч зліпленими міфами і документально засвідченими історичними фактами.
І прикро, що оте все кричуще неуцтво деякі держслужбовці від культури і окремі скульптори прикривають християнською символікою, як у випадку з оцим 18-метрової висоти хрестом над вигаданою “могилою князя Святослава”
