Кожної четвертої суботи листопада Україна зупиняється у мовчазному пошануванні пам’яті мільйонів людей, які стали жертвами Голодомору 1932–1933 років. О 16-й годині країна проводить загальнонаціональну хвилину мовчання, а на підвіконнях і у серцях людей по всьому світу запалюється Свічка пам’яті, символ незнищенності українського духу. Голодомор був свідомо організованим геноцидом, спрямованим на знищення українців як окремої нації, а не природним лихом чи економічною кризою.
Перегляньте також:
- Львів’янам, які пережили Голодомор, виплатять матеріальну допомогу
- У Львові людям, які пережили Голодомор, дадуть тисячу гривень
Після повалення Української Народної Республіки більшовики встановили на українських землях владу, що опиралася на масові репресії, примус і терор. Український хлібороб, самостійний та економічно незалежний, став для Леніна і Сталіна головним ворогом радянського режиму. У своїх висловах Ленін відкрито наголошував на необхідності «боротьби» проти селянства, що згодом перетворилося на практичні накази щодо фізичного та економічного нищення українських господарів.
У 1928 році радянська влада впровадила насильницькі хлібозаготівлі, які фактично стали систематичним грабунком. Селяни масово чинили спротив, на який Сталін відповів політикою «розкуркулення», що означала масові арешти, заслання та конфіскацію майна. До 1932 року Україна була майже повністю загнана у колгоспи, а селян позбавили права розпоряджатися плодами власної праці. Коли опір не припинився, більшовицьке керівництво перейшло до найстрашнішого етапу репресій — штучного створення голоду.
Протягом 1932–1933 років з українських сіл забирали абсолютно всі харчі: від зерна до картоплі, сушених фруктів, бобових та навіть приготовлених страв. Населені пункти, які не виконували надумані плани заготівель, заносили на «чорні дошки», що означало повну економічну та фізичну блокаду. Озброєні загони НКВС і війська оточували цілі райони, забороняючи людям залишати голодні села, через що вони були приречені на смерть. У цей самий час радянська влада експортувала українське зерно за кордон, отримуючи валюту для розвитку індустрії.
Жертвами Голодомору стали мільйони українців. Через заборону фіксувати смерть від голоду встановити точну кількість неможливо, проте дослідники називають від 3,9 мільйона до понад 7 мільйонів загиблих. Найбільше постраждали лісостепові регіони — Полтавщина, Київщина, Черкащина, Кіровоградщина, де у деяких районах вимерло понад половину населення. Масштаб втрат робить Голодомор одним із найбільших злочинів проти людяності ХХ століття.
Голодомор став можливим через те, що українці на той момент втратили власну державність, а отже — і здатність захистити своїх громадян. Цей урок особливо відчутний сьогодні. Багато дослідників, зокрема американський науковець Самуель Тоттен, вбачають у сучасній російській війні проти України ознаки продовження геноцидної політики, спрямованої на знищення українського народу. Масові вбивства цивільних, бомбардування міст, тортури, депортації дітей, удари по гуманітарних коридорах — усе це повторює логіку тоталітарного терору.
Вшанування пам’яті жертв Голодомору — це не лише історичний обов’язок, а й усвідомлення ціни української свободи. Свічка пам’яті, яку ми запалюємо, — це не лише данина мільйонам загиблих, а й символ нашої єдності, гідності та сили. Пам’ятаючи про минуле, українці виборюють майбутнє, у якому геноцид ніколи більше не повториться.
