Головний спортивний чиновник Львівської громади розповів про плани на нові об’єкти, які передали у відання його інституції, а також про те, що планує змінити у спорті.
Нещодавно під опосередковане керування Офісу спорту Львівської міськради передали два важливі для громади об’єкти – озера “Корса” у Брюховичах, яке лиш зараз через суд повернули у власність громади, та муніципальний тир “Стрільниць”. У зв’язку з цим “Еспресо Захід” вирішило поспілкуватися із директором цього структурного підрозділу ЛМР Антоном Нікуліним, аби дізнатися, які ж плани у міста на них, чи потягне одне з небагатьох прибуткових комунальних підприємств Львова такі витрати та уточнити інформацію щодо інших важливих для громади спортивних об’єктів.
Перегляньте також:
- Львів отримає 22 мільйони євро безповоротного гранту для модернізацію очисних споруд
- Штрафи за обхід санкцій проти РФ підуть на відновлення вілли у Брюховичах для реабілітації ветеранів
— Розпочнемо з муніципального тиру. Опишіть шлях цього проєкту від задуму, ідеї та до офіційного відкриття.
— Почалось все з того, що кілька років тому до нас звернулись одні підприємці. Один з них – це Андрій Маслюк, який є віцепрезидентом Федерації веслування та президентом Федерації веслування Львівської області (Галина Маслюк є почесним консулом Республіки Казахстан у Львові, а її син Андрій Маслюк – президент Львівської обласної федерації веслування на байдарках та каное, – ред.). Він пояснив, що в них є певне нерухоме майно і вони хотіли б там щось збудувати по типу житла, апартаментів і тому подібне. На це ми зреагували дуже негативно, бо трошки цікавимось історією, і розуміємо, що там мало б бути і як би це сприйняло суспільство. Водночас ідеєю мера було відновити там тир. Так ми з ними досягнули певних домовленостей – завдання на проєктування робимо ми разом з архітектором Михайлом Салуком. Було прийнято рішення зробити це не звичайним тиром, як воно було історично, а щось більш широкопрофільне.
Таким чином цю споруду поділили на кілька певних секцій. Фактично тільки другий поверх, де тир, є режимним об’єктом, а все решта – open space. До речі, принагідно хочу сказати, що в нас фактично за перших два тижні роботи 3,5 тисячі відвідувачів.
— Розкажіть, що буде з правами власності на цю будівлю згодом і яким чином наразі нею користується місто
— Загалом, ми домовились тоді з Маслюками, що безвідсотково в розтермінування на 10 років вони це зможуть місту продати.
Однак в нас було два варіанти. Перший – взяти його в оренду, а другий – викупити. Якби ми брали його в оренду, то це б вартувало місту близько 15 млн на рік – це і комуналка, і зарплати, і тому подібне. Як на мене, людини зі здоровим глуздом, це не дуже вигідно, якщо, порівнювати з тими 22 млн на 10 років без відсотків і так далі. Так, інвесторам перший варіант був би набагато кращий, але вони назвали це своїм соціальним внеском у місто, який хочуть зробити.
Тут також важливо додати, що за міські кошти це будували б років п’ять, та і вартувало б це вдвічі дорожче. Але ж очевидно, що і грошей зараз на це немає, треба допомагати військовим. А так, в нас є приватна інвестиція. Так ще й ветеранський хаб нам потрібен був вже і зараз. І дітей також треба вчити стріляти вже і зараз, бо ніхто не знає, яке нас майбутнє чекає.
Тому я вважаю, що це прекрасна ситуація, хоча там багато хто робить в цьому політику. Це ж ті речі, які нам потрібні вже зараз. І тому на сьогодні ми маємо прекрасний об’єкт і готові в такому плані співпрацювати з іншими інвесторами.
Треба також розуміти, що спорт – це дещо інше, хоча всі хочуть на це накласти якусь там бізнесову модель, але ж насправді на цьому сильно багато не заробиш.
— Давайте до цього моменту ми повернемось трішки згодом. Я тут маю два уточнюючих питання. По-перше, я правильно розумію, вся фінансова сторона питання будівництва тиру була на Маслюках?
Так, ми не вкладали ні копійки. Єдине – в нас є відділ спорту військових, де ми співпрацюємо з ветеранами, особливо з інвіктусами (учасники української збірної на міжнародних змаганнях в паралімпійському стилі Invictus Games, – ред.). Так от ми закупили коштовне обладнання для фітнес-залу, то воно справді дуже дороге. Там про кілька мільйонів йдеться, але нам було важливо, аби все було компактно та в одному приміщенні, тому це ми взяли на себе.
— Ну і ще одне уточнення: зараз місто користується цим об’єктом 10 років, але воно залишається у власності…
Ні, ні! Ми договір складаємо таким чином, що при підписанні місто на себе бере певні зобов’язання і власники одразу втрачають власність над будинком. Тобто воно одразу переходить на баланс міста, і ми маємо розрахуватися за нього. Якщо ж умови цього договору хтось порушить, умовно кажучи, тоді вже будуть суди. Проте я вважаю, що ми маємо будувати з бізнесом правильні стосунки. Якщо вони йдуть нам на зустріч, то це однозначно вигідно для міста. Місто вперше тут пішло на такий нестандартний метод.
А надалі вже питання не до мене, а до депутатів, чи вони проголосують за це. Вони ж можуть просто це не підтримати, а тоді в нас буде інше питання: як утримувати цей тир?
Щодо вартості викупу, то для розуміння додам, що утримання двох спортивних шкіл – це приблизний бюджет 22 млн на рік. І я готовий дві з них оптимізувати максимально, з думкою що муніципальний тир потрібен місту та країні.
— Гаразд, муніципальний тир – це безумовно хороший та дуже потрібний проєкт в наш час. Чи є зараз, можливо, в планах подібні проєкти? Може щось вже реалізовується?
Перший проєкт, над яким ми почали працювати одразу після здачі тиру – це льодовий майданчик. Там дуже довга історія, бо ця ділянка раніше була державним підприємством і це питання взагалі більше до юристів, які працюють з нею. Там ніякої діляності держава не проводила і вона зараз пустує. На сьогодні ж ми не маємо багато коштів, але в нас є інвестори, які говорять: “Слухайте, в нас є команда по следж хокею. Ми її сформували і наразі возимо в Новояворівськ постійно”. І, щоб ви розуміли, оці от їхні відрядження туди та тренування обходяться приблизно в 350-400 тис. грн в місяць. Це великі кошти.
Ну і ми дійшли до того, що у Львові потрібно щось льодове збудувати. Ми знайшли інвесторів, які готові збудувати там основу і встановити надувний купол. Але ми це хочемо зробити на Сихові і на базі школи №84. Тобто зараз розробляється проєкт, ми зробили геодезію. Так, це тимчасова споруда буде, але нема нічого більш постійно, ніж тимчасове. От саме над цим ми зараз працюємо.
Ну і всі знають про колишній масштабний мільярдний проєкт великого спортивного комплексу на Сихові. От щодо нього ми розуміємо, що зараз не можемо його реалізувати. Так само було багато з ним маніпуляцій. Я тоді депутатам говорив: “Дайте мені ті кошти, ми будемо будувати”. Там був проєкт, є підрядна організація, яка виграла тендер, все. Ну, але ми ж розуміємо, що грошей немає.
На сьогодні на тій території ми розглядаємо можливість будівництва спортивного комплексу теж з тимчасових споруд, як і з льодовим майданчиком, але є інвестор з Києва, який хоче прийти і створити там волейбольний центр. Тому чекаємо зараз від нього інформацію якусь. Якщо ж усі все погодять, то ми зможемо ту земельну ділянку в оренду дати, але без будівництва капітальних споруд, щоб ніхто потім не маніпулював, не встановлював право власності через суди й так далі. Знову ж, ті, хто хочуть працювати з містом і будувати соціальну інфраструктуру, ми їх тільки підтримаємо.
Дуже часто люди кажуть: “От що Садовий збудував за ці роки”. Я вам зараз скажу, що збудував. Лише моя інституція, поки я перебуваю на посаді, збудувала 100 дитячо-спортивних майданчиків. От ви зараз підете у цей парк “На валах” і подивитесь. Там є все ядро спортивне побудоване з 2018 року відколи я є тут на посаді. Тільки за останній рік відкрили три нових спортивних зали при школах. Просто поїдьте туди і подивіться, що будує місто. До того ж 14 басейнів працює у Львові, де дітей безкоштовно навчають плавання. Ні в одному місті України немає стільки.
Так, є проблема з великим Палацом спорту. Але ж він не тільки зараз не на часі, там фактично немає зараз якогось економічного обґрунтування. Нам вигідніше в шести районах міста побудувати локально шість невеликих, але не один великий палац – це дуже обмежений функціонал і для тренувального процесу він не підходить. Та і проведення змагань зараз також під питанням. Коли закінчиться війна, тоді вже будемо про щось масштабне, грандіозне та мультиспортивне говорити.
— Тоді перейдімо до тенісних кортів у парку 700-річчя. Там, як я розумію, йшлось виключно про інвестиції і про те, що це буде робитися за гроші інвестора?
— Так, але ж ми ж пам’ятаємо ту всю історію, що мешканці були категорично проти.
Мешканці були категорично проти, і, якщо не помиляюсь, вам доручили знайти інше місце для кортів.
Так, ми познаходили масу місць у Львові та інвестор зараз думає, де йому можна будуватися.
Якщо говорити з погляду історії, то раніше у Львові ще за часів Австрійської імперії було близько 200 кортів. Зараз ми маємо десь 100 об’єктів. Але не забуваємо про те, що тоді це була частина культури. Знаєте, я завжди жартую, що якщо ви граєте в теніс, вам завжди буде про що поговорити з депутатами європейських країн. Так от у Львові ця культура була втрачена в часи радянщини, тому що вони вважали, що це мало не капіталістичний вид спорту. Це справді не є дешевий вид спорту. Однак він все ще доступний для людей. Теніс так само інтегрований в спортивні наші школи. Тому можна віддавати дитину і за відносно невеликі кошти, або й взагалі безкоштовно для початківців, спокійно вправлятись з ним. Ми не можемо йти проти волі мешканців, і якщо вони там не хочуть кортів, там їх не може бути. Тому зараз за дорученням міського голови ми знайшли інші локації.
Але стосовно стратегії впровадження спорту в міських парках, то я її абсолютно підтримую. Повертаючись до історії зі спортивними спорудами, просто зайдіть в парк ім. Богдана Хмельницького і подивіться на регбійну арену, яка там будується. Так, безумовно, це дякуючи одному з депутатів Львівської міської ради Петру Адамику, який просто шалено любить цей спорт. Але ж подивіться, цей стадіон майже завершений. І це фантастично, бо таких регбійних стадіонів в Україні не так багато. Там був захаращений стадіон, а зараз це фактично мекка регбі у Львові, де займаються не тільки регбісти. В цьому ж контексті мені б, наприклад, хотілось, щоб в Стрийському парку було більше спорту. В парках має бути спорт. Це така ж реабілітація, як і все інше, розумієте?
— А як думаєте, чому у випадку з кортами на 700-річчя був такий жорстокий спротив?
— Я так думаю, що в нас просто хтось захотів ще й політично погратись з цією ситуацією. Я навіть в цьому впевнений. Але тут питання в тому, що ми ж не прийшли в парк будувати багатоповерхівки, чи щось шкідливе для містян. Ми запропонували інвестору: ось є територія, можете її використати. Тим більше вона, якщо я не помиляюсь, належить нашому комунальному підприємству, яке є в межах парку. Аби не маніпулювали, ніякої капітальної забудови там взагалі не планували – лише тимчасові споруди, корти й тому подібне. Мешканцям це не добре? Гаразд, ми пішли від цієї ідеї. Міський голова доручив, ми вибрали близько 20 ділянок, а інвестор зараз думає.
— Можете поділитись якимись найвідомішими локаціями з цього переліку?
Якщо такі, що на слуху, то є ділянка на Смерековій-Замковій, де раніше також планували зводити спорткомплекс. На ділянці того ж Палацу спорту на Сихові, де дуже багато місця.
Ми виходимо з тих можливостей та реалій, які є на сьогоднішній момент. Зараз на першому місці в нас реабілітація військових за допомогою спорту. Далі – це масовий спорт, шкільні ліги, залучення до спортивних активностей дітей і так далі. Наш ворог зараз показав нам, що сила – це вирішальний фактор, тому наші діти мають бути дужими та розумними. От і все.
— Чи збережеться у випадку з кортами концепція “безкоштовно для громади”?
— Дивіться, що таке безкоштовно? Я вам трошечки пояснюю. Для мене це означає, що хтось має все одно заплатити. В цьому випадку місто, як соціальний гарант може закрити це питання. На сьогодні в нас функціонує 16 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, де послуги надають безкоштовно. Тобто платники податків компенсують це.
Також в нас є маса бізнесів, які працюють в приватному секторі. Ну і не треба забувати, що є ще обласна інституція, яка так само займається розвитком спорту і на Львівщині, і у Львові. Тому в нас достатньо структур, де можна отримати послуги безкоштовно. Чому це важливо? Бо зараз Міністерство дуже багато говорить про реформу спорту, відкриття клубів, і так далі. Проте така інституція як дитячо-юнацька спортивна школа має існувати і закривати її ні в якому разі не можна, тому що є деякі види спорту, які комерційно не особливо привабливі для інвесторів. До прикладу, веслування, яке не виживе без дитячо-юнацьких спортивних шкіл. А чи потрібен цей вид спорту? Очевидно, що так. І таких я можу перелічити масу. І місто справді багато слідкує за тим, аби ці послуги повністю надавались безкоштовно.
— Давайте тепер до озера в Брюховичах. Недавно там відкрили сезон, а саме 16 липня. І тут пророблена справді класна робота і юристів, і інших працівників міської ради. Хронологічно від того, коли Верховний суд вирішив все-таки залишити це місце громаді і до відкриття сезону 16-го червня. Як це все відбувалося?
— Якщо почитати наш основний закон, то в ньому написано, що доступ до води має бути у всіх. Тут питання в тому, що якийсь певний підприємець колись захотів це озеро обгородити і зробити платним. Але тут є маленьке “але”. Він дійсно там навів порядок і підтримував його. Але як оцінити той факт, що воно було закритим для звичайного мешканця? Один журналіст назвав мене популістом, коли почув це питання. Він каже: “Ви популісти”. Однак реально оцінити в цифрах він це не зміг. Тут питання в тому, що було озеро і ніхто не має перешкоджати доступу до води.
Наразі там ще є певні об’єкти нерухомості, які є в приватній власності. Юридичний департамент розбирається, які саме з них є в його власності, а які просто незаконні. І останні однозначно будуть демонтовані. Але ламати – це не будувати. Тому подумаємо, чи не стануть вони нам якось у пригоді.
— Тобто, якщо навколо “Корси” є узаконені нерухомі об’єкти, то вони там і залишаться?
— Ми ж живемо в правовій державі. Я принаймні сподіваюсь, що воно так є. Тому, якщо в людини є право власності, то ми не можемо нічого там вдіяти. Єдине, про що йшлось зараз – це вільний доступ до води. Ми його отримали. Наразі ми навіть з цим підприємцем, Андрієм Завадським, комунікуємо для того, аби все функціонувало.
В нас тут два варіанти: або ми починаємо, умовно кажучи, війну, або домовляємося з ним і спільно стараємося робити добробут для цього озера. Але стосується це тільки озера і тільки території навколо нього. Все решта нас це не цікавить. Далі розбирайтесь, будь ласка, з юристами. Я до цього не маю жодного відношення. Задача і доручення сесії – озеро має функціонувати. На сьогодні вона виконана. Там є люди, які слідкують за порядком, є адміністратори, там вивозять сміття і так далі.
Хоча станом на сьогодні ми поки що не отримали коштів на рахунки комунального підприємства на балансі, якого воно перебуває (ЛКП “Спортресурс”, – ред.). Зараз ми поки перекриваємо все своїми і чекаємо наступної сесії міськради, щоб таки надали їх.
І далі, що стосується якості води, на це є певні нарікання. Проблема в тому, що всі санітарні і маніпулятивні моменти з нею проводять перед початком сезону. Проте цей момент було втрачено, тому що якраз тоді проводили демонтаж, та й були війни з тим, на чиєму балансі водойма буде. Але на наступний сезон ми вже підготуємося і там, я впевнений, буде дуже класно.
Далі говоримо про те, як воно буде функціонувати. Пляж залишиться безкоштовний. Також ми хочемо прив’язати до нього відповідні види спорту, по типу волейболу і йому подібних – для цього там місця вистачить. Також ведемо перемовини з нашим куренем пластунів “Чорноморці”, для яких хочемо облаштувати базу, щоб вони могли там вправлятись на каяках.
— А скільки вартувала підготовка озера до купального сезону? І тут одразу наступне питання: скільки вона буде вартувати “Спортресурсу” в майбутньому?
— Ми говорили зараз про 4 млн на цілий рік. Тут важливо, що ми ж ніколи озером не управляли, а там є свої нюанси.
По-перше, ми маємо забезпечити рятувальників. По-друге, реалізувати охорону об’єкта. По-третє, не забуваємо і про прибирання. По-четверте, підготовка до сезону, що є не менш важливо, адже з водоймою треба працювати. На сьогодні ми дуже багато втратили через оцей брак часу, про який я раніше казав. А зараз його вже ж не закриєш посеред сезону. Тобто воно функціонує так, як воно функціонує. А вже з наступного року ми зробимо все, щоби мешканці там могли комфортно і класно відпочивати.
— От власне, “Спортресурс”. Ви самі от щойно обмовились, що це перший досвід роботи з озером. Чи не буде занадто складно? Чи не доведеться для цього роздувати штат і вливати бюджетні кошти в статутний капітал ЛКП?
— Ні-ні. Дивіться, я ще раз вам говорю, що озеро було в приватній власності і закрите від мешканців, тобто ним опікувався підприємець. Ми відкрили водойму для всіх мешканців. Аби її утримувати, що очевидно, потрібні якісь кошти. Мені раніше кілька людей говорило: “Ну от, раніше функціонувало озеро, а це місту не вартувало нічого”. Я кажу: “Давайте ще раз з вами сядемо і ще раз я вам поставлю одне питання – в скільки ви в грошовому еквіваленті оціните обмежений доступ мешканців до цієї водойми?”. От відпочинок та рекреацію людей яким фінансовим ресурсом ви оціните? Тому, очевидно, що воно буде функціонувати.
— Чи важко “Спортресурсу” буде цим займатися? Ви знаєте, я коли прийшов працювати в ЛМР і очолив цю інституцію, я також не знав, що мене чекає, і наскільки важко буде. Я думаю, що ми розберемося і дамо раду з всіма процесами. В нас є непогана команда. В одному впевнений точно – наступного сезону ми якісніше підготуємося, бо цього сезону у нас елементарно не було часу.
— Дивіться, озеро в Брюховичах – хороший приклад з цікавим контекстом для питання про монетизацію спортивних об’єктів. Які ваші погляди щодо цього? Особливо ж в умовах війни стає очевидно, що не завжди держава і громада можуть постійно вливати в це гроші. Чи розглядаєте ви якісь альтернативи. Для прикладу, аби “Корсою” займався якийсь умовний підприємець, мав з цього гроші, однак все було на умовах міської ради й у повній доступності для громади.
Ну от, остання фраза, має бути ключовою – в повній доступності для мешканців. На яких умовах ми далі будемо працювати, чи можлива здача в оренду і тому подібне? Якщо будуть правильно сформульовані умови, і це буде вигідно місту, і громада буде не проти, то ми можемо піти і цим шляхом. Безумовно.
Наразі є визначений балансоутримувач. Наскільки міські та державні інституції є ефективним управлінцем? Очевидно, що приватний бізнес є ефективнішим, так. Ми до власного відносимося прискіпливіше, аніж до спільного. Хоча я твердо переконаний, що це не є дуже правильно. З усім тим, ми будемо рухатись і спілкуватись з потенційними інвесторами. Якщо хтось захоче взяти, умовно кажучи, в оренду це озеро і за ним дивитись, при тому виконуючи умови договору, то чому б і ні.
Але наразі я бачу що цим буд займатися лише ЛКП “Спортресурс” тим об’єктом. Водойма є спортивно-рекреаційним об’єктом, тому воно логічно відійшло нам. В нас є чіткі плани, що ми там хочемо зробити.
— Маю ще таке технічне питання: а скільки зараз об’єктів на утриманні “Спортресурсу” перебуває?
— Це треба перевірити, але мені здається, що в нас біля 50 різних об’єктів, які в нас на балансі ЛКП, за якими за якими ми дивимося, опікуємося і так далі.
— Ви вже доволі давно на посаді. А як би ви оцінили стан спорту у Львівській громаді? Чого ще тут не вистачає і як ви плануєте це надолужувати?
Для початку, ми №1 в Україні. І це не тільки пов’язано лише з війною та бідами від неї. Ні, фаворитами ми були і до війни. Йдеться про кількість програм мотиваційних, нові впровадження. Чого нам не вистачає найбільше? Я дуже хотів би, аби спортивної інфраструктури було більше. Я вважаю, що найкраща реформа для українського спорту, який поки перебуває на руїнах радянської системи, будемо чесні – це будівництво багатьох спортивних об’єктів. І от в мене завжди була така мрія, аби у нас у Львові було місць для занять спортом більше, аніж аптек. От тоді ми точно будемо рухатись в правильному напрямку. Тому стараємося робити все.
Додам, що ми виходимо з тих фінансових можливостей, які є в нашій інституції. Депутати нас дуже підтримують. Міський голова також за спорт. Тому тут все в наших руках.
