5 січня, напередодні Водохреща за новоюліанським календарем, українці відзначають Надвечір’я Богоявлення або ж другий Святвечір. У цей день прийнято дотримуватись одноденного посту. А ввечері родина збирається за святковим столом з пісних страв, головна з яких “голодна кутя”, тобто скромніша від різдвяної і складається лише з базових складників
“Еспресо.Захід” розповідає більше про особливості та традиції дня.
5 січня українці відзначають Надвечір’я Богоявлення, який у народі називають другий Святвечір або Голодна кутя. Як і в різдвяний Святвечір, увесь день дотримуються посту, а ввечері родини збираються за святковим столом і споживають пісні страви. У храмах освячують воду, яку потрібно надпити під час святої вечері. Діти ходять щедрувати від хати до хати.
Надвечір’я Богоявлення, або другий Святвечір
Цього дня у храмах здійснюється велике освячення води. Перед вечерею господар окроплює свяченою водою усіх присутніх та дім. Вода, освячена в навечір’ї Богоявлення – “вечірня вода” – вважалася святішою, ніж з Водохреща.
Так само, як і в різдвяний Святвечір, цього дня християни дотримуються посту, а ввечері родини збираються за святковим столом з пісними стравами. До сходу першої зірки на небі віряни лише п’ють освячену воду. Перед вечерею обов’язково моляться. Знову, як і на Святвечір, кладуть сіно на стіл і ставлять дідуха на покуття. Цю вечерю називають Голодною кутею, оскільки страв на столі переважно менше, ніж на Святвечір. У деяких регіонах України, зокрема на Галичині, її називають Щедрим вечором.
Готують зазвичай кутю, узвар, вареники, капусту, рибу, голубці.
Традиція готувати на другий Святвечір кутю, яку називають “голодною”, пов’язана з постуванням. Тому ця традиційна хрещенська страва, на відміну від, скажімо, “багатої” різдвяної чи “щедрої” куті, виглядає доволі скромно і складається лише з кількох базових складників.
Цього вечора і наступного дня, на Водохреща, крім колядок, лунають також щедрівки.
А вранці, на Богоявлення, віряни йдуть на святкову літургію, яка завершується великим освяченням Йорданської води. Наш народ із давніх-давен любить Йорданське водосвяття і вірить у велику силу освяченої води та зберігає її у домівках.
Значення освяченої води для християн
Як пояснюють у Православній церкві України, давні християни освячували воду у Надвечір’я Богоявлення, яке зараз ми святкуємо 5 січня. У цей день звершувалося хрещення оголошених – тобто тих, хто готувався прийняти Таїнство Хрещення. Тож воду в цей день зазвичай освячують у храмах. А друге велике освячення води звершують в саме свято Богоявлення, 6 січня, вже й за межами храму, просто неба на річках, ставках, біля криниць. Ця традиція продовжує давній обряд Єрусалимської Церкви, яка звершувала урочистий хід на річку Йордан і освячувала воду там – на спомин про подію Хрещення Спасителя.
У ПЦУ додають, що для християн освячена вода є святинею. До неї ставляться з пошаною та благоговінням. Вона дійсно може довго зберігатися. Існує безліч прикладів її цілющого впливу на здоров’я душі і тіла людини.
Традиції, звичаї й обряди другого Святвечора
Після завершення вечері колись був поширений звичай розстрілювали кутю з рушниць або “проганяти” її за допомогою іншого ритуального шуму. Запорозькі козаки подекуди після другого Святвечора стріляли з гармат та іншої зброї.
Уже геть ввечері, як стемніє, виносили з хати “дідуха”, несли його на вигін або в садок і палили: пускали на “теплий дух”. Це – символічне палення зими, щоби “покинути кожух” та накликати весну.
Дівчата в цей вечір ворожили: збирали зі столу ложки після вечері і йшли на поріг тарабанити ложками і примовляли – “де пес забреше, туди заміж піду!”
Після Йордану жінки цілий тиждень не прали на річці, аж поки свячена вода знову не “перетвориться” на звичайну.
У наступні дні після Водохреща священник ходив по хатах і окроплював їх.
Другий Святвечір на Галичині
На Галичині Голодну кутю зазвичай називають Щедрим вечором. Щедрувати ходять здебільшого дівчата. Хоча інколи – навпаки. Дівчата сидять вдома і чекають на щедрівників-хлопців. А хлопці щедрувати йдуть лише під вікно тієї хати, де є доросла дівчина.
