Молодший медбрат Антоній Весоловський вже багато років працює у патологоанатомічному відділенні Львівської обласної лікарні. Чоловік серед іншого готує тіла загиблих військовослужбовців до упізнання та видає їх родичам.
За словами Антонія Весоловського, його робочий день починається зі створення графіка роботи, який має бути попередньо узгоджений з ТЦК.
“Зараз йдемо готувати тіла до впізнання. Відкриваємо мішки. Дивимося, чи там можливо щось упізнати. Можливо, є якісь фрагменти. А, можливо, в нормальному стані. І зараз відмиємо його. Підготуємо. Решта, що можна, прикриємо. І тоді вже чекаємо РТЦК і родичів, коли приїдуть на упізнання”, — каже молодший медбрат патологоанатомічного відділення.
Чоловік розповідає, що, порівняно з 2014 роком, тоді робочий процес був організований гірше.
“Ми з 14 року всі тут працюємо, тоді було набагато складніше. Вони возили всіх до нас, навіть судово-медичну експертизу. Всі ходили і проводили упізнання — слідчі, “швидка”. Той весь дворик був заставлений людьми. І були в жахливому стані. І привозили в цинку, в кульочках по частинах тіла. І ми показували частину плеча родичам. І таке було. Зараз всі, хто без лікарського заключення про смерть, їдуть на судово-медичну експертизу. Там вони проводять її, а до нас їдуть всі, в кого був розтин, опис, з лікарським заключенням. Але вони їдуть до нас в мішку. Ми вже їх тут відмиваємо, готуємо, одягаємо, шиємо, пудримо, гримуємо. Все, що можна”, — говорить Антоній Весоловський.
Також у патологоанатомічне відділення привозять репатрійовані тіла.
“Це вже з інших регіонів, які вже встановлені. Тобто, якщо вже збіглась ДНК-експертиза, то ті останки перевозять до нас. Привозять тоді вже з РТЦК, міськрадами, головами ОТГ. Вже зідзвонюємося, організовуємо, на який день і на яку годину ми би могли підготувати. Вони привозять труну, ми розкладаємо форму, і якщо родичі хочуть прийти щось докласти, нема проблем”, — каже чоловік.
За його словами, найважче у роботі — упізнання і видача родичам тіл.
“До тіл, до тих ран, до потрощень, до гнилості, зараз в теплий період страшне, що робиться, але ми звикли. А от коли упізнання або видачі ідуть, оті емоції, вони все одно лишаються. Упізнання вибиває морально, настільки виснажує. Просто деколи вертаєшся з роботи і дружина бачить, що коли я мовчу, значить був складний день, було багато роботи. І вона мене годинку не рухає. І тоді я вже переключаюся. Роботу лишаємо на роботі. А дома — то є дома!”, — ділиться Антоній Весоловський.
За його словами, ця робота виснажує і може призводити до вигорання, але її має хтось виконувати.
“Взяв на себе, то вже маю відповідальність, напевно, і перед тими самими військовими. В нас дуже велика підтримка йде, коли приїжджають родичі-військові. Чи син, чи тато забирають. І всі говорять нам: “Як ви тут працюєте?” А ми кажемо: “А як ви там воюєте?” А вони: “А там легше”. Ми працюємо тут, а вони воюють там. Тому то наш обов’язок, щоб родичі могли попрощатися. Тому ми стараємося максимум робити, що можемо”, — додає Антоній Весоловський.
