На Львівщині Водохреще відзначали з багатьма традиційними обрядами: освячували воду та крейду, ставили солом’яні хрести у вікнах, готували пампухи і символічні страви.
Старша наукова працівниця музею “Дрогобиччина” Любов Васильків розповіла, як ці звичаї зберігалися у її родині та як їх можна відтворити сьогодні. Жінка розповіла Суспільному як відзначали Водохреще в її родині й показала як власноруч зробити солом’яний хрест за давньою технікою.
Перегляньте також:
- Медовий Спас 2025: традиції, звичаї, прикмети та що освячують на Маковія
- У Львові 6 січня проведуть загальноміське освячення води
Любов Васильків живе у Дрогобичі, у колишньому передмісті Лішнянському. Її бабуся Марія походила з лемківської родини Зенечів із Горлиць, а в 1940-х сім’я оселилася в Стебнику, де прізвище записали як Женіч. Після одруження в Дрогобичі бабуся дотримувалася як родинних, так і місцевих звичаїв.
“Бабця нас кликала, і ми всі робили хрестики дуже простенькі з соломи. Бабця затикувала їх за вікно, щоб кожен кутик був з таким хрестиком. Такі ж хрестики ставила на другий Святвечір на столі. Повна макітра була пампухів, і туди також застромляли хрестики. Струцля з маком обов’язково стояла на столі, а вечеря починалася з свяченої води та часнику. На йорданські свята бабця ставила під кожен кут на столі часник, у воді завжди плавали зубці часнику”, — розповіла Любов Васильків.
За її словами, на Щедрий вечір дотримувалися посту, тому до вечері нічого не їли. У кутку кімнати стояла ялинка з цукерками, які діти могли брати після завершення вечері. Солом’яні хрестики, що вставляли у страви, після вечері спалювали, а ті, що ставили у вікна, залишалися і після свят.
Освячували не лише воду, а й крейду
Любов Васильків наголосила, що бабуся називала свято саме Йорданем, а не Водохрещем чи Богоявленням. Вона вважала, що вода, освячена в надвечір’я свята, має цілющу силу. Під час освячення води також освячували крейду, якою потім діти малювали хрестики на будинку, слідуючи за батьком, який окроплював оселю.
“На одвірках, над вікном, на стайні, на всі двері, які були. Тобто усе, куди можна було ввійти, всюди ставили зверху хрести — в нас то було традиційно”, — мовила наукова працівниця.
Такі ж традиції дотримувалися в хаті її бабусі, де на Другий Святий вечір збиралася родина. Після цього дітям давали надкусити пампуха, який називали “закусуванець”.
“На кожен кут хати відкушували з одного боку пампуха кутик і малювали хрестики. Ми все хотіли доїсти, але бабці не дозволяли, воно стояло ще на столі”, — розповіла Любов Васильків.
За її словами, залишки пампухів віддавали корові, собаці або коту, але не давали курям чи свиням.
Йорданські морози
Любов Васильків народилася у 1956 році. Вона згадує, що воду освячували на подвір’ї церкви, яке заздалегідь прикрашали ялинками та різними оздобами. У її дитинстві це вже були куповані прикраси, а не саморобні, як раніше, а навколо обов’язково стелили килими. Також вона пам’ятає “йорданські морози”, коли температура падала нижче 30 градусів.
“Я несла збанок, і вода мені замерзла, і я дуже боялася, щоб не тріснув, бо цей збанок не був великий. Ніхто тоді не освячував воду так, як зараз, у таких різних гарних посудинах”, — мовила дрогобичанка.
Жінка згадує, що ємність для води тоді прикрашали колосками та “дощиком”. Після повернення з церкви раділи, якщо у воді плавав віск зі свічки.
Голуби з бібулки
Пізніше Любов Васильків дізналася від 96-річного сусіда Теофілія Стецюцяка, що раніше воду в їхньому передмісті освячували не в церкві, а в криниці. Після служби у церкві туди приходила велика процесія з колядою.
“Криниці вже немає — її засипали. Я ту криницю пам’ятаю, ми ще брали з неї воду. В нас був дяк — Марунчик — і разом з Стецюцяком готували ту криницю до посвяти. Застеляли килимами довкола і ставили ялинки, і всі ті ялинки прикрашали голубами. І от ті голуби робили із бібулки (паперу, що використовувався для промокання чорнила) і з шкаралупи яйця. Звичайно, що це символізувало Дух Святий”, — розповіла Любов Васильків.
Вона пригадала, що давно намагається зробити голуба за зразком, про який чула від старожила Стецюцяка, але довго не могла зрозуміти, як прикріпити крила до порожнього яйця. За її словами, багато жителів передмістя мали на хатах голубники, тому під час водосвяття випускали в небо кілька голубів. Також вона дізналася, що ялинки біля криниці прикрашали саморобними іграшками — яблуками та горіхами, загорнутими у фольгу.
“Пам’ятаю, ми з бабцею ще то робили: яблучка чіпляли не за хвостики. У кожне яблуко зверху встромляли сірник, прив’язували до нього нитку і так вішали на ялинку. Цукерки то вже потім почали підвішувати”, — зазначила Любов Васильків.
Гілочки ялинки теж вважали освяченими. Після водосвяття люди розбирали їх і несли до своїх будинків.
“Вохристи” й “хрещики” з соломи
Любов Васильків працює в музеї 50 років. Вона їздила в експедиції по Дрогобиччині, Самбірщині, Старосамбірщині та Турківщині, де збирала матеріали про історію, звичаї й традиції та записувала спогади старожилів. Також досліджує фонди інших музеїв і зацікавилася зразками солом’яних виробів 30-х років ХХ століття, які традиційно виготовляли на Водохреще — значно більших і складніших, ніж ті, які робила її бабуся. Вони були поширені у селах на північ від Львова.
“Робилися дуже складні конструкції. Називалися вохристи та хрещики, але вони не мали форму хреста, а форму “Трійці”. Тобто були трикутники, але не один, а перехрещені чотири, які складали певну фігуру. Чи, наприклад, два трикутники, які так само означали символ Трійці. Деякі нагадували тризуби або стрілецькі хрести”, — поділилася дослідниця.
Великі конструкції зв’язували лляною ниткою. За її словами, такі солом’яні вохристи досягали 40 сантиметрів. Щоб солома не ламалася, її попередньо замочували у воді, після чого було легше робити надрізи та вставляти соломинки одна в одну.
“На Водохреще просто до вікна приклеювалося, бо вікно було вогке в хаті. Ззовні одна температура, а в хаті — інша. І коли прикладаєте ту солому, вона прилипає до вікна. З тої літератури, що я читала, дуже мало є про це, хоча у Франка є згадка про хрестики, які затикувалися”, — пояснила Любов Васильків.
Щороку вона проводить майстерки для дітей і дорослих з виготовлення хрестиків, дідухів, павуків і голубів, поєднуючи традиційні та сучасні техніки — використовує картон, солому, ватні палички, клейку стрічку та інші матеріали. Під час занять вона пояснює, для чого ці атрибути застосовували раніше і яке значення вони мали в українських традиціях.
