Українці 24 червня відзначають Різдво Іоанна Хрестителя за новим календарем (раніше його святкували 7 липня), що є одним з найбільших церковних свят влітку. В народі це свято більш відоме як Івана Купала.
Що відомо про Іоанна Хрестителя
Іоанн Хреститель – один з найбільш шанованих християнських святих після Богородиці. За Євангелієм, він жив приблизно з 6 року до н. е. до 30 року н. е. Майбутній великий Пророк народився в сім’ї Захарії і Єлизавети. По материнській лінії Іоанн був родичем Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше за нього. Жив у пустелі аскетом, проповідував хрещення і покаяння іудеїв. Хрестив у водах Йордану Ісуса Христа.
Про пророка Господь Ісус Христос казав: “Серед народжених жонами не поставав (пророк) більший від Івана Хрестителя”.
Увечері напередодні у храмах служать всеношну. Освячують воду, а також букети з трав і квітів, які потім оберігають будинок. У цей день варто відмовлятися від виконання брудної та важкої домашньої роботи, а також від шиття й вишивання.
Історія і традиції свята Івана Купала
Івана-Купала – старослов’янське свято. Після запровадження християнства відзначалося перед Різдвом Івана Предтечі. Назва походить від імені язичницького бога земних плодів Купала. На думку польського історика Александра Ґейштора слово виводиться зі слова “купатися”, вказуючи на ритуальне купання в річці, перше в році.
На цей день так само припадає день літнього сонцестояння. Сонце перебуває в найвищій точці на небі, тобто це найдовший день і найкоротша ніч у році.
До речі, у різних країнах його відзначають і називають по-своєму. Midsommar (середина літа) – у шведів, Saint Jeans (Святого Жана) – у французів, flakagajt (день полум’я) – в албанців, kresu den (вогняний день) – у словенців, Яновден – у болгар, Івана Купала – у слов’ян, Ліго в латишів, Літа в кельтів, Вардавар у вірмен, Сан-Хуан в іспанців.
Перші писемні згадки про свято Купала в Україні є у Волинському літописі (1262 рік), де розповідають про події “напередодні Івана дня на самі купалья”, і Густинському (приблизно 1620 рік). У 18 столітті з’явився ряд документів, які свідчать про запеклу боротьбу церковної та світської влади з купальським обрядом.
“Наприклад, у 1719 році гетьман Війська Запорізького та голова козацької держави в Лівобережній Україні Іван Скоропадський видав указ “о вечерницах, кулачных боях, сборищах под Ивана Купала и проч.”, який надавав право фізично карати (в’язати, бити киями) та відлучати від церкви усіх учасників купальських ігрищ. У 1723 році Перемишльський собор у Березові заборонив танці та розваги біля купальського вогню. У 1769-му Катерина II видала указ про заборону свята. Та попри всі заборони, язичницький характер народних обрядів виявився міцним. Не знищила свято й церква, хоч і намагалась наповнити його християнським змістом. Саме язичницька сутність, містичність, шлюбно-еротичні мотиви купальського обряду привертали увагу багатьох дослідників, митців”, – йдеться на сайті Автентична Україна.
Завдяки народному обряду з’явилися мистецькі шедеври, які пов’язані зі святом Купала.
Зокрема фольк-опера Євгена Станковича “Коли цвіте папороть. Остання 40 років була під забороною і лише у 2017 році на сцені Львівської опери відбулася її світова прем’єра.
Повір’я і прикмети на Івана Купала
За повір’ями, в Іванів день відкриваються небо і земля, злі духи і русалки виходять з домівок.
Обряди і звичаї є дуже різноманітними, однак всюди обов’язковим атрибутом свята є розпалювання і перестрибування через вогнища. Це символізує очищення за допомогою вогню й води – давня форма магічних дій.
Це ще був особливий день для вшанування рослин. Головною купальською травою вважалась папороть, таємничий цвіт якої у ліс в ніч на Купала йшли шукати найсміливіші. Здобути цю квітку важко, оскільки її береже від людей нечиста сила. Той, хто має цвіт папороті, начебто отримає здатність розуміти мову звірів і птахів, дізнаватися про долю людей. Існував також звичай на Купала збирати лікарські рослини; прикрашати оселі зіллям, папороттю. Є легенда, що в цю ніч грали весілля Купала та Марени, як символ поєднання двох стихій – води і вогню, чоловічого і жіночого начал.
Для дівчат найцікавішим звичаєм на Купала є пускання вінків з квітів на воду. Вважається, який хлопець зловить вінок – той і буде її нареченим. Традиції купальської ночі збереглись й донині. У містах і селах молодь збирається біля водойми, розважається і пускає віночки на воду.
