23–24 жовтня на Львівщині Snake Island Institute спільно з військовими роти NC13 3-ї ОШБр та компанією Ab3Tech провели перший в Україні публічний краш-тест ударних наземних роботів. Мета заходу — перевірити реальну боєздатність машин у складних польових умовах і змусити виробників слухати поради військових.
Наземні роботизовані комплекси (НРК) — один із найменш очевидних, але дуже важливих сегментів оборонної індустрії. На перший погляд — нічого складного: машинка на радіоуправлінні. Але в реальних бойових умовах — болото, пісок, рови, ворожі дрони — у багатьох машин починають відвалюватись гусениці, рвуться кабелі, ламаються двигуни та інші прилади. Через це українські виробники часто зазнають критики від військових: техніка надходить на фронт непридатною, а оператори змушені переробляти її власноруч у майстернях.
Організатори та військові наголошували: підлаштувати трасу під сильні сторони своїх розробок учасники не могли — маршрут продумували військові Третього армійського корпусу, які мають найбільший досвід роботи з бойовими НРК в Україні. Перед виїздом учасники мали лише відео з прольоту квадрокоптера — як у бойових умовах — і заборону вивчати трасу пішки.
Траса випробувань була складною: майже 5 кілометрів горбистої місцевості з різними типами ґрунтів — чорноземом, піском, болотом, щебенем; мала ями, колоди й інші перешкоди. За межами сигнальних стрічок — імітація мінних полів. За правилами, робот повинен був доїхати до вогневого рубежу та здійснити стрільбу по мішенях з дистанції 300–50 метрів. Керували машинами самі розробники з бліндажа — без прямої видимості й у нестабільних умовах зв’язку, орієнтуючись на відеопотік з камер робота та дрона-спостерігача.
У випробуваннях брали участь 13 ударних НРК від різних виробників — серед них як нові розробки, так і машини з бойовим досвідом. Дехто використовував систему Droidbox, що дозволяє підключати кілька видів зв’язку (радіо, цифровий, мобільний, супутник), а також бойовий модуль із елементами ШІ для виявлення і супроводу цілей.
Під час підготовки та стартів виявилися типовими проблеми людського й виробничого фактору: недозаряджені батареї, пошкоджена оптика при транспортуванні, незадовільні конектори. Один із роботів вибув ще до старту за рішенням розробника.
Перші виїзди показали реалії: гусениця злетіла на одному з гусеничних НРК, і машина зупинилася; інший застряг у рівчаку через невдало розташований кулемет; ще один — через відмову антени цифрового зв’язку. Деякі машини втрачали зв’язок і переходили на нічну камеру. В одному випадку відпала турель, у іншому — оптоволоконне управління заплуталося у гілках. Частина учасників справедливо скаржилася: подібні пошкодження трапляються на фронті постійно.
Були і вдалі приклади: один колісний НРК, якого на фронті вже підривали на міні, на трьох колесах повернувся на базу й успішно пройшов трасу, вистріливши п’ятьма з шести набоїв у ціль. Легкий гусеничний робот впевнено подолав декілька ділянок, але згодом буксував на повалених колодах і вибув. Логістичний гусеничний засіб, переобладнаний під бойовий і що вже давно працює на фронті, пройшов дистанцію більш впевнено.
Підсумки показали: менше половини пройшли випробування успішно. З 13 учасників лише 5 роботів здолали смугу перешкод і вистрілили по мішенях; ще один проїхав, але не зміг вистріляти; кілька зупинилися на перших відсотках дистанції, дехто — на половині шляху.
Організатори не були розчаровані — навпаки, очікували саме таких результатів. Головне завдання заходу — показати виробникам реальні слабкі місця їхніх НРК, аби ті їх виправляли. Деякі проблеми — кріплення, маневреність, акумулятори, захист кабелів — є технічно вирішуваними упродовж місяця-двох. Водночас деякі виробники, як зазначили військові, досі більше орієнтуються на продажі, а не на реальні потреби фронту.
Головний висновок краш-тесту: виробники мають тісніше комунікувати з військовими і між собою. Вже помітно, що деякі компанії змінюють підхід — хтось робить міцніші гусениці чи колеса, інші — точніші турелі або локалізують виробництво критичних компонентів. Військові дали конкретні завдання частині команд: уніфікувати ключові вузли, посилити кріплення, підвищити надійність акумуляторів і захист кабелів, налагодити регулярний зворотний зв’язок між фронтом і виробництвом.
Як підсумок, командир роти ударних НРК «Макар» зазначив: це не захід для звинувачень, а стимул розвиватися. «Мені б дуже хотілося, щоб мої люди мали більше часу на відпочинок і не перепрацьовували в майстерні. Це можливе лише тоді, коли виробники приділятимуть більше уваги якості, збірці й контролю якості своїх засобів», — сказав він.
