У перші тижні повномасштабного вторгнення Росії в Україну один із найбільших дитячих будинків країни — запорізький «Сонечко» — евакуював усіх своїх вихованців на Львівщину. На той час у закладі проживали 178 дітей віком від кількох місяців до шести років, які потребували цілодобового догляду та турботи.
Дітей перевезли у безпечніші комунальні заклади Львівської області, де їх почали виховувати та забезпечувати усім необхідним місцеві працівники. Проте більшість вихователів та персоналу «Сонечка» — понад 400 людей — залишилися у Запоріжжі. Замість того, щоб переїхати разом із дітьми, вони оформили так званий «простій», продовжуючи отримувати зарплату і навіть премії, хоча фактично не працювали.
Перегляньте також:
- У Львові чотириповерхову будівлю у самому центрі міська рада здає в оренду за нуль гривень: орендар пов’язаний із чиновницею і Козловським
- Як вивозять поранених з Дачного під Торецьком
Журналісти NGL.media у своєму розслідуванні з’ясували, що за понад три роки після евакуації запорізький дитбудинок без дітей витратив понад 230 млн грн, з яких майже 212 млн грн пішли на зарплати та премії співробітників.
Евакуація дітей та перші тижні у Львові
24 лютого 2022 року у Запоріжжі пролунали перші вибухи. Попри небезпеку та відсутність бомбосховища, керівництво «Сонечка» намагалося протриматися на місці. Лише в середині березня ухвалили рішення вивезти дітей потягами до Львова.
Педіатриня Ольга Ревченко пригадує, що спершу вона взяла лише найнеобхідніше, думаючи, що поїде ненадовго:
«Я взяла лише пакет і рюкзак, планувала повернутися за кілька тижнів. Пройшло майже чотири роки — я досі тут», — розповідає лікарка.
Вона стала єдиною працівницею «Сонечка», яка залишилася поруч із дітьми весь цей час. Лише кілька колег у перший рік війни приїжджали на Львівщину вахтовим методом, але згодом і вони перестали приїздити.
Діти — на Львівщині, документи — у Запоріжжі
Хоча діти фактично перебували у Львівській області, юридично вони залишалися «закріпленими» за запорізьким дитбудинком. Це створювало труднощі з усиновленням та влаштуванням у сімейні форми виховання.
«Закон вимагає, щоб потенційні усиновлювачі зверталися до служби у справах дітей за місцем офіційної реєстрації дитини — тобто в Запоріжжі. Це значно ускладнювало і затягувало процес», — пояснює Василина Дибайло, директорка благодійної організації «Партнерство “Кожній дитині”».
У 2022–2024 роках з «Сонечка» на Львівщині перебувало 263 дитини. З них 146 уже влаштували у сім’ї або під патронат.
Вихователі залишилися у Запоріжжі, але зарплати отримували
На момент вторгнення у «Сонечку» працювали 424 співробітники. Після евакуації дітей більшість із них залишилися у Запоріжжі. Їм оформили статус «простою», що дозволяє отримувати не менше 2/3 зарплати та зберігати трудовий стаж.
Директорка закладу Лілія Філіпська пояснила, що змусити людей переїхати вона не могла:
«А ви б змусили своїх працівників покинути сім’ю чи батьків, які потребують допомоги?» — заявила вона журналістам.
Однак у Львівській області це створило величезне навантаження на місцевих працівників, які були змушені самостійно доглядати за десятками евакуйованих дітей.
Незрозумілі розбіжності у звітах
Інформація про кількість працівників, які нібито працювали з дітьми на Львівщині, суттєво відрізняється.
За даними львівських закладів, у 2022 році у Журавно приїжджали 113 працівників «Сонечка», у 2023 — 66, у 2024 — 11, а у 2025 році не залишилося жодного.
Запорізька ОВА стверджує зовсім інше: у 2022 році нібито працювали 134 людини, у наступні два роки — понад 110 щороку, а у 2025 році ще залишалося 67. Журналісти вважають, що ці розбіжності можуть свідчити про маніпуляції з фінансуванням та зарплатами.
Колосальні витрати на зарплати та премії
Загальний бюджет «Сонечка» за 2022–2025 роки становив 297 млн грн. З них 233 млн грн вже витратили, причому 212 млн грн пішли на зарплати і премії персоналу, який переважно не працював.
У вересні 2024 року лише на премії витратили понад 800 тис. грн. Деякі з них виплачувалися з дивних причин, наприклад, на честь релігійного свята — Різдва Богородиці.
Найбільшу суму — 31 тис. грн — отримала заступниця директорки Оксана Найдьонова, яка, за документами, сама призначала премії колективу.
Кілька працівників, яких журналісти знайшли, заявили, що не пам’ятають таких великих виплат або стверджують, що їх взагалі не отримували. Це може свідчити про схему з привласнення коштів.
Хто реально утримував дітей
Запорізький дитбудинок не витрачав гроші на харчування, лікування чи побутові потреби евакуйованих дітей. Усі витрати покривали львівські комунальні заклади та благодійники.
За даними Львівської облради, у 2022–2025 роках на утримання дітей з обласного бюджету було витрачено 123 млн грн — удвічі менше, ніж «Сонечко» витратило на зарплати своїм працівникам у Запоріжжі.
Додатково допомагали волонтери та благодійні фонди. Юлія Швед, засновниця фонду «Щасливе сонечко», розповіла:
«Часто ми купуємо речі, які потрібні негайно — підгузки, одяг, ліки. Ви ж не скажете дитині: “Не пісяй, бо у нас тендер триває”.»
Закриття дитбудинку
У грудні 2024 року Запорізька ОВА вирішила офіційно закрити дитбудинок «Сонечко». У червні 2025 року заклад ліквідували, а частину його функцій передали Запорізькій обласній дитячій лікарні.
Однак журналісти зазначають, що протягом трьох років після евакуації держава витратила сотні мільйонів гривень на заклад, який фактично не працював за призначенням.
«Збереження режиму простою у довготривалій перспективі означає витрачання величезних бюджетних коштів», — наголошує юрист з трудового права Віталій Дудін.
