На цій світлині зображено площу перед оперним театром Львова під час параду рекрутів до дивізії Ваффен СС «Галичина». На спеціально спорудженій для цього величавого дійства трибуні видно майже все керівництво міста, а на передньому плані — голову військової управи, Альфреда Бізанца.
На той момент чоловік був полковником Абверу, а у попередні роки — полковником армії УНР. Саме цей уродженець околиць Стрия агітував львів’ян і мешканців Галичини вступати до створеної німцями 14-ї гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина».
Перегляньте також:
- У Львові на два дні обмежать рух проспектом Чорновола через ремонт
- У Львові затримали 31-річного чоловіка за підозрою у збуті наркотиків
У всьому цьому існує нюанс: бійці Української повстанської армії вкрай негативно ставилися і до дивізії СС «Галичина», і до українців, які в ній служили.
Чому?
Відповідь полягає в тому, що УПА вважала: ці підрозділи воюють не за Україну, а за інтереси нацистської Німеччини. Тому військові підрозділи УПА вступали у бої з есесівцями так само, як і з іншими німецькими частинами.
Так само негативно ставилися до українців у шуцманшафт-батальйонах та підрозділах Українського визвольного війська — їх розглядали як частину окупаційної системи.
Водночас існував ще один аспект. Служба безпеки УПА розробила модель, за якою частину українців із німецьких формувань переконували перейти на бік українського підпілля.
Зокрема, коли на Західній Україні діяли 4-й, 5-й та 6-й Галицькі добровольчі полки СС, упівці одночасно вели проти них бої та намагалися перетягнути українських бійців на свій бік.
Один із таких випадків стався 19 квітня 1944 року — тоді українські військові одного підрозділу вбили кількох німецьких офіцерів і перейшли до УПА.
Ще раніше, у березні того ж року, група упівців сотенного Чумака (Миколи Яценюка) переправилася на правий берег Західного Бугу до території 5-го Галицького полку СС, де ліквідувала майже всіх німецьких офіцерів, а 20 українських бійців переконала приєднатися до УПА.
Подібних випадків було багато. Вони стали можливими завдяки активній контрпропаганді підпілля Організації українських націоналістів (бандерівського крила) та командирів УПА.
Українцям, які служили в німецьких підрозділах, пояснювали, що Третій Райх приречений, а майбутнє України залежить від власних сил, а не від зовнішніх союзників.
В результаті такої роботи, за даними німецького командування, значна частина одного з галицьких полків СС залишила свої позиції.
І на завершення: у 1944 році багато українців опинилися перед складним вибором — репресії, вивезення до Німеччини або служба у формуваннях Третього Райху. Водночас ті, хто прагнув незалежної України без зовнішнього контролю, обирали шлях боротьби в рядах УПА.
Подібні процеси відбувалися і в інших країнах Європи, окупованих нацистською Німеччиною. Українські землі не стали винятком.
