На п’ятому році великої війни у Львові досі немає цілісної та зрозумілої для мешканців системи укриттів. Місто звітує про понад 5 тисяч об’єктів фонду захисних споруд та сотні мільйонів гривень, вкладених у їхнє облаштування, однак під час масованих атак частина львів’ян продовжує залишатися у квартирах, під’їздах та ванних кімнатах.
Чому так відбувається і що потрібно змінити, йдеться у матеріалі «Твого міста».
Перегляньте також:
- Львівська міськрада через суд хоче скасувати дозвіл на будівництво ЖК на Левандівці
- У Львові провели нові обшуки у справі про ймовірне фіктивне працевлаштування у стоматполіклініці
Особливо гостро проблема проявилася після масованої російської атаки на Львів 30 липня 2026 року. Тоді ракета влучила у житловий будинок на вулиці Патона, де загинув молодий чоловік. Ще одне влучання зафіксували у будинку на вулиці Виговського.
Як пише «Твоє місто», чимало мешканців під час атаки не пішли до офіційних укриттів. Одні залишалися у квартирах, інші спускалися на перші поверхи чи ховалися у приміщеннях без вікон.
Одна з родин у будинку на Патона спустилася на перший поверх під’їзду. Після вибуху люди почали задихатися від пилу та диму, однак змогли вибратися назовні. Після цього вони побігли до укриття у розташованому неподалік ліцеї, але місця там уже фактично не було — люди перебували навіть у холі та на вулиці.
Цей випадок продемонстрував одну з ключових проблем: формальна наявність укриття поблизу ще не означає, що ним реально зможуть скористатися всі мешканці району.
Понад 350 мільйонів на укриття
За даними Львівської міської ради, які наводить «Твоє місто», з 2022 року місто, його структурні підрозділи та комунальні підприємства спрямували на ремонт та облаштування укриттів понад 350,5 млн грн.
На території Львівської громади використовують 5137 об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту. Водночас у міськраді не повідомили, на яку загальну кількість людей вони розраховані. Відтак оцінити, чи здатна нинішня мережа реально забезпечити потреби мешканців громади, складно.
У місті наголошують, що після початку повномасштабного вторгнення ремонтували та модернізували великі захисні споруди, облаштовували укриття у школах, садочках, медичних і культурних закладах, а також розвивали споруди подвійного призначення.
Зокрема, за бюджетні кошти відремонтували 252 найпростіші укриття у закладах освіти та культури. Крім того, місто ініціювало передачу у комунальну власність шести захисних споруд на території колишнього ЛАЗу на вулиці Стрийській, розрахованих загалом на 4760 людей.
Водночас нових великих стаціонарних укриттів місто фактично не будує.
Голова комісії фінансів та планування бюджету Львівської міськради Наталія Шелестак зазначила, що ремонтувати наявні укриття місто фінансово спроможне без залучення кредитних ресурсів.
Мешканцям пропонують переоблаштовувати підвали
Після липневої атаки у Львові затвердили програму співфінансування переоблаштування підвалів багатоквартирних будинків під найпростіші укриття.
Залежно від кількості квартир мешканці повинні профінансувати від 10% до 30% вартості робіт, решту покриває міський бюджет. До кінця 2026 року на програму передбачено 18 млн грн.
Пріоритет надаватимуть будинкам, у радіусі 300 метрів від яких немає доступного укриття.
Водночас у ДСНС наголошують: не кожен підвал може автоматично вважатися безпечним. Приміщення має обстежити спеціальна комісія, яка оцінює конструкції, комунікації та можливість евакуації.
Керівник відділу контролю за утриманням захисних споруд та планування заходів цивільного захисту ГУ ДСНС у Львівській області Ігор Волос пояснив «Твоєму місту», що правильно облаштований підвал здатен захистити людей від уламків, вибухової хвилі та наслідків непрямого влучання.
Якщо укриття розраховане більш ніж на 50 людей, воно повинно мати щонайменше два виходи.
Новий закон вимагає не лише ремонтувати старе
Ситуацію має змінити Закон №4778-IX, який набув чинності 8 вересня 2026 року. Він, зокрема, запроваджує поняття захисних споруд публічного доступу та передбачає нові вимоги до цивільного захисту.
Йдеться вже не лише про ремонти старих підвалів. Органи місцевого самоврядування мають визначати, де саме існує дефіцит укриттів і де потрібно створювати нові захисні споруди для мешканців багатоповерхівок та приватного сектору.
У Львові досі залишається відкритим питання укриттів біля зупинок громадського транспорту, автостанцій, у парках та інших місцях масового перебування людей.
Окрема дискусія точиться навколо мобільних укриттів.
У місті вже встановили модульне укриття біля центру «Незламні матусі», розраховане приблизно на 50–60 людей. Його загальна вартість становила 3,9 млн грн. Усередині облаштували вентиляцію, кондиціонування, санвузол та місця для перебування людей.
При цьому у Харкові мобільні укриття вже встановлюють, зокрема, на зупинках громадського транспорту. А з серпня 2025 року в Україні діє ДСТУ 9329:2025, який визначає вимоги до первинних мобільних укриттів.
Тож твердження про принципову неможливість використання таких споруд через відсутність нормативної бази викликає запитання.
П’ять тисяч укриттів, але куди бігти?
Проблема Львова, як випливає з матеріалу «Твого міста», полягає вже не лише у кількості укриттів.
У школах, садочках та медичних установах захисні приміщення поступово облаштовують. У багатьох новобудовах функцію укриттів виконують підземні паркінги. Частина ОСББ самостійно переоблаштовує підвали.
Однак для значної частини мешканців старих житлових районів алгоритм під час повітряної тривоги залишається незрозумілим.
Людина повинна не просто побачити на карті позначку «укриття», а знати, що воно розташоване за кілька хвилин від дому, відкрите, придатне для перебування і в ньому вистачить місця.
Показовою стала саме атака 30 липня. Формально мешканці будинку на Патона мали укриття неподалік. Фактично частина людей залишилася вдома, а ті, хто після влучання побіг до найближчої школи, зіткнулися з переповненістю.
Сама наявність тисяч приміщень у реєстрі ще не означає існування ефективної системи цивільного захисту.
Після набуття чинності новим законом питання для Львова полягає вже не лише в тому, скільки підвалів вдасться відремонтувати. Місто має визначити реальну місткість існуючих укриттів, райони з найбільшим дефіцитом захисних споруд та місця, де необхідно будувати нові об’єкти публічного доступу.
Адже під час наступної масованої атаки розраховувати на диво — не стратегія.
Львову потрібна система, за якої кожен мешканець після сигналу повітряної тривоги точно знає, куди йому бігти і чи буде там для нього місце.
