Іван Сокаль — військовослужбовець 12 бригади “Азов”. Він підписав контракт у 19 років. Під час повномасштабного вторгнення Іван був у Маріуполі, де потрапив у полон. Військового обміняли у вересні 2024 року.
Іван каже, що хотів бути військовим з дитинства. У 2018 році він підписав контракт із полком “Азов”:
Перегляньте також:
- Продовжує службу, попри травми: історія інструктора на псевдо Львів з миколаївської 79-ї бригади
- З полону повернулися нацгвардієць із Львівщини Ярослав Пилип’як та військовий зі Бібрської громади Роман Гавдульський
“Коли я попав тільки у підрозділ, я був у складі піхоти. Вже на початку 2019 року ми виїхали на Світлодарську дугу й вже там перший раз побували під обстрілом”, — каже Іван Сокаль.
Згодом військовослужбовець став розвідником і служив на Донецькому напрямку. Від початку повномасштабного вторгнення він із побратимами був у Маріуполі. Військові обороняли місто до 15 квітня 2022 року та прорвалися до заводу “Азовсталь”.
“Прийшов наказ президента про здачу в полон. Все це було ясно всім, тому що велика кількість поранених бійців, велика кількість загиблих, і з кожним днем все більше і більше втрат військовослужбовців. Нестача зброї, нестача протитанкових засобів, нестача артилерії, важкої підтримки. Весь ресурс, який був до цього моменту, він вже був в нас вичерпаний”, — розповідає чоловік.
Військові РФ відвезли полонених азовців до колонії в Оленівці. Іван Сокаль каже, що вони з побратимами розуміли, що в полоні їм не буде легко.
“Ми розуміли, що над нами будуть проводитися різні, скажімо так, катування і так далі. Кожен себе до цього готував. Тобто, виходу в нас не було, тому що ми вже в такому становищі, що від нас вже нічого не залежало в полоні. Нам нічим не допоможеш”, — говорить військовий.
В Оленівці Іван пробув чотири місяці. Згодом його перевели в Донецьке СІЗО на 11 місяців. За словами військового, полонені перебували у підвальному приміщенні.
“Ми там зимували. Там сиро, постійно пліснява на стінах, мороз. Тобто температура, яка на дворі, можна сказати, така сама і в камері”, — каже Іван.
Військовий розповідає, що в камері, розрахованій на десятьох людей, було 26 полонених. Також були проблеми з питною водою та їжею.
“На рахунок їжі, я завжди сміявся, що в мене вдома кіт їсть більше. Нам давали наскільки мізерну кількість їжі, що люди просто кожного дня втрачали свою вагу. Не тільки через те, що мала кількість їжі, а ще і, знову ж таки, умови”, — додає військовий.
Також Іван розповідає, що військових змушували розмовляти між собою російською мовою та співати російські пісні. Полонені підтримували одне одного, щоби відволікатися від поганих думок.
Після Донецького СІЗО Іван перебував у ще двох колоніях. Загалом він провів у полоні 882 дні й повернувся додому у вересні 2024 року.
“У першу чергу я подзвонив батькам. Спочатку я не хотів з ними зустрітися, тому що в мене був жахливий вигляд. Після того, коли я себе привів більше в порядок, то вже зустрівся з батьками”, — каже Іван.
Зараз боєць у відпустці. Після її завершення Іван планує повертатися у військо.
