Шандор із Дрогобича: як виглядав охоронець порядку у підавстрійській Галичині понад 100 років тому

Перед тим, як стати до знимки отой невідомий нам охоронець громадського порядку вбрався у парадний мундир, на якому вже були прикріплені нагороди і – обов’язкові для подібних випадків – аксельбанти.

Зліва на грудях у нього – Ювілейний хрест на честь сходження нашого найяснішого цісаря Франца Йосифа на престол, а праворуч – медаль 1898 року, якою тоді нагороджували з тієї ж оказії. І, ще одне: судячи з емблеми із зображенням бомби із полум’ям у петлицях цей охоронець порядку міг мати відношення до спеціального підрозділу жандармерії – канонірів (від слова “канон” – гармата). А одна зірка на комірці його мундиру свідчить, що він був у званні лейтенанта.

Тут ще мушу пояснити, що таких охоронців громадського порядку (як на цій світлині) у наших галицьких містах і містечках називали не поліцейськими, а… шандорами (пригадайте собі шандора Михайла Гурмана у виставі “Украдене щастя”).

І, наостанок кілька слів щодо вусів цього бравого молодого шандора. Мусимо знати, що у ті часи, щоби кінчики вус як на цій фотографії подовгу “стояли” то робили спеціальну пасту, яку тоді називали “купер вас”. А ще у ті роки була спеціальна сіточка для вус, кінчики якої зав’язували за вухами і яка на усю ніч надійно фіксувала вуса. За інформацією Богдана Михайлишина таку сіточку для вусів називали “вус бінда”.

…Ось такі європейського кшталту охоронці пильнували спокій наших прадідусів і прабабунь у підавстрійській Галичині.

Вже давно канула у Лету і та Австрія і ті шандори на вулицях наших міст, а отой легкий присмак якоїсь важкопояснимої ностальгії за тими часами, таки залишився…