Ресторанна імперія під дахом міської ради, або як «дорогі друзі» львівського мера господарюють у Ратуші за копійки та в обхід закону? Якщо уважно придивитися до того, що роками відбувається за зачиненими дверима львівського самоврядування, стає зрозуміло: Ратуша давно перетворилася на приватну годівницю для обраних бізнес-структур.
У самому серці міста, в пам’ятці архітектури національного значення, роками спокійно функціонує заклад Grand Cafe Leopolis, що належить відомому «Холдингу емоцій !FEST» Юрія Назарука, Андрія Худо та Дмитра Герасімова. Але якщо пересічному підприємцю, аби отримати бодай метр комунального майна, треба пройти всі кола пекла, прозорі аукціони та виплатити ринкову вартість, то для «своїх» у кабінетах Андрія Садового діють зовсім інші, залаштункові правила.
Адже в кулуарах Львівської міськради вже давно не секрет, що холдинг Назарука та компанії належить до так званої «дорогої родини» мера. І ситуація з Grand Cafe Leopolis це лише яскраво підтверджує. Чи випадково саме ця ресторанна мережа осіла на першому поверсі мерії, отримавши майже 650 квадратних метрів у найпрестижнішій локації міста? Як з’ясували прокурори та аудит, договори оренди та суборенди укладали геть позаконкурентно. Щобільше – без жодного обов’язкового погодження з
Міністерством культури, яке є прямою вимогою закону для об’єктів такої цінності.
Але далі – ще цікавіше. Отримавши комунальні метри на «особливих» умовах, ділки почувалися в Ратуші настільки господарями, що влаштували там самовільну перебудову: знесли сходову клітку та наставили нових стін! У будівлі під охороною держави, де кожна цеглина має історичну цінність, бізнесмени кроїли простір під свої комерційні потреби, начхавши на Закон України «Про охорону культурної спадщини». І чиновники з кабінетів поверхом вище, схоже, роками «не помічали» ані демонтажу, ані будівництва, ані відсутності паперів з Мінкульту.
Та найгірше в цій історії – ціна питання для львів’ян. Поки міський бюджет під час війни потребує кожної копійки, аудитори підрахували, що через подібні «неефективні» рішення чиновників та схеми з орендою місто недоотримало до 52 мільйонів гривень!
Мільйони, які мали б піти на інфраструктуру чи підтримку військових, просто осіли в кишенях привілейованих рестораторів, поки паралельно поліція вивчає розслідування щодо можливого підроблення документів, на підставі яких фігуранти взагалі реєстрували діяльність, касові апарати та торгівлю алкоголем.
Справу нарешті зрушено з мертвої точки – Господарський суд Львівської області відкрив провадження за позовом прокуратури, яка вимагає вигнати спритників геть та повернути 650 квадратних метрів громаді. Але головне питання залишається відкритим: чи притягнуть до відповідальності тих посадовців з «команди мера», які роками покривали цю оборудку й віддали серце Львова у приватні руки за безцінь?
