26 квітня 1986 року о 01:23 за київським часом на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС) сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа. В результаті невдалого експерименту з перевірки систем безпеки стався вибух реактора, який призвів до масштабного викиду радіоактивних речовин в атмосферу.
Внаслідок вибуху виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблока. Вогонь гасили до 5-ї години ранку. Проте у середині самого четвертого блоку його вдалося ліквідувати лише 10 травня, коли більша частина графіту згоріла.
Після вибуху та пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише території сучасної України, Білорусі та Росії, але й території багатьох європейських країн – Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії. За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) цю аварію класифікували за найвищим – сьомим рівнем небезпеки.
Від самого початку Москва та керівництво УРСР приховували факт аварії та наслідки екологічної катастрофи. Першою про підвищення рівня радіації повідомила Швеція. Лише 28 квітня в СРСР з’явилося перше офіційне повідомлення.
У перші дні після аварії було евакуйоване населення 10-кілометрової зони, надалі зону евакуації розширили до 30 кілометрів. Загалом в Україні радіоактивно забрудненими стали 2293 населених пунктів, у яких на кінець вісімдесятих років минулого сторіччя мешкало понад 2,6 млн осіб. В результаті цієї катастрофи з сільськогосподарського користування було виведено понад 5 млн га земель.
Лише завдяки самопожертві ліквідаторів наслідків катастрофи, багато з яких заплатили за це власним життями і здоров’ям, вдалося локалізувати аварію та врятувати країну і світ від радіаційного забруднення. За різними даними, протягом лише одного місяця після Чорнобильської катастрофи від отриманого опромінення загинуло від 30 до 200 пожежників і працівників АЕС.
Задля запобігання розповсюдженню радіації наприкінці 1986 року зруйнований реактор накрили спеціальним «саркофагом». За оцінками спеціалістів, під ним залишилося близько 95% палива, яке було в реакторі на момент аварії, а також значна кількість радіоактивних речовин, які складаються із залишків зруйнованого реактора. З міркувань безпеки 15 грудня 2000 року роботу Чорнобильської АЕС було припинено. Водночас об’єкт «Укриття», зведений у 1986 році, поступово руйнувався.
Україна звернулася до міжнародної спільноти щодо проведення конкурсу проєктів із перетворення об’єкта «Укриття». У 2004 році було проведено тендер на проєктування і спорудження нового «саркофагу» – Нового безпечного конфайнменту. Його будівництво розпочалось у 2012 році. 29 листопада 2016 року на об’єкт «Укриття» було насунуто Арку Нового безпечного конфайнменту. 10 липня 2019 року Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» ввело в експлуатацію комплекс НБК.
Однак у 2022 році Чорнобильська АЕС опинилася під російською окупацією. Загарбники зайняли територію Чорнобильської АЕС, розташованої біля самого кордону з Білоруссю, у перший день вторгнення, 24 лютого. Вони взяли в полон українських військових і фактично тримали в заручниках цивільний персонал станції.
Окупанти перебували в Чорнобильській зоні п’ять тижнів. Унаслідок їхніх дій станція кілька разів залишалася без електропостачання, яке необхідне для охолодження відпрацьованого палива. І в цей момент світ знову опинився на порозі екологічної катастрофи.
Після деокупації ЧАЕС були зафіксовані численні випадки руйнування і розкомплектування обладнання. Не лишилося жодного непошкодженого офісу, зламано меблі, розграбовано і розтрощено комп’ютерну та оргтехніку.
Також окупанти вивели з ладу Автоматизовану систему контролю радіаційного стану, до складу якої входять 39 датчиків вимірювання потужності дози гамма-випромінювання.
За даними Державного агентства з управління зоною відчуження, збитки від російської окупації, яких зазнали територія зони відчуження та розташовані на ній підприємства, перевищили 100 млн євро.
