У Дрогобичі на перехресті вулиць Володимира Великого і Пилипа Орлика близько 50 родичів зниклих безвісти військовослужбовців ЗСУ провели мирну акцію до Міжнародного дня безвісти зниклих.
“У нас спільна акція для нагадування про те, що наші рідні безвісти зниклі, в статусі полону. Ми їх чекаємо, ми звертаємося до всіх, ми хочемо донести до всього світу, що є така проблема. Ми нагадуємо. Ми чекаємо всіх хлопців додому”, — розповіла учасниця акції Оксана.
Люди тримали в руках портрети зниклих безвісти військовослужбовців і плакати із закликом до водіїв: “Сигналь! Стань сьогодні їхнім голосом ти, коли ми мовчимо! Сигналь!”
“Більшість людей боїться з нами комунікувати, бо розуміють, який це біль для нас. Але для нас найболючіше, коли з нами не розмовляють, коли від нас відвертаються”, — говорить дружина безвісти зниклого захисника, ініціаторка мирної акції Марта Давидова.
Близькі зниклих на війні закликають суспільство не відвертати від них увагу:
“Ми не закликаємо підтримувати нас, ми закликаємо вас бути поруч з нами, ми закликаємо вас просто не відвертати від нас погляд. Ось ця акція “Сигналь” є нагадуванням, що потрібно донатити, це нагадування про те, що потрібно допомагати, щоб не було безвісти зниклих, щоб не було посмертних героїв”, — каже Марта Давидова.
Ірина Левицька розповідає, що її син зник безвісти 8 квітня 2024 року в Бахмутському районі:
“Казали, нічого не можуть, шукали, ніби немає тіла. Але ми віримо, надіємося. Чекаємо. Всі молимося”.
Люба Костів, мати безвісти зниклого військового, самостійно шукає будь-яку інформацію про сина через соцмережі та побратимів своїх близьких.
“Я спілкувалася з декількома побратимами. Вони по-різному говорять. Висновок мені дали — знову по-різному написано. Я вірю до останнього, що він живий”.
Василь з дружиною вимагають від влади активних дій у пошуку та встановленні долі зниклих безвісти військовослужбовців.
“В мене син безвісти зниклий 600 днів. Нехай рухаються, щось вирішують, шукають. Ми шукаємо, ми не здаємося, ми боремося”— говорить Василь, батько безвісти зниклого військовослужбовця.
Також на акції була сестра загиблого військового Марія. Жінка каже, що бажає усім віри, терпіння та надії.
“Я бажаю всім нам терпіння, віри і надії на те, що ми дочекаємося наших рідних. Ми щиро молимось, не здамося, поки їх не побачимо. Віра живе в наших серцях. На даний час ми є для своїх рідних тільки їхнім голосом, щоби допомогти їм повернутися додому”, — каже Марія.
Ігор, ветеран війни в Афганістані й АТО, каже, зупинився, щоб підтримати родичів зниклих безвісти військовослужбовців:
“Я просто йшов, побачив і зупинився. То мій обов’язок”.
Мирна акція тривала впродовж години. Там зібралися місцеві жителі й з навколишніх міст. Учасники планують проводити й надалі мирні зібрання.
