Те, що дружина підійшла як донор – доволі рідкісний і щасливий випадок. А часу на очікування, що з’явиться орган від посмертного донора, в цього пацієнта Центру трансплантології Першого медоб’єднання Львова було обмаль.
43-річний Іван та 48-річна Світлана Подлєднєви разом уже пів життя. “Ми майже ніколи не розлучались, практично 24/7 разом”, – каже жінка. Так само разом це київське подружжя долає всі випробування. Тож, коли Івану в липні раптово стало зле – прокинувся з втричі вздутим животом, пішли до лікаря вдвох.
“Нам там провели УЗД. Сказали асцит – накопичення рідини в черевній порожнині. Тоді я запитав у лікаря, чи все добре. Він відповів: так. Але дружині жестом махнув, що ні”, – розповідає Іван.
Світлана була шокована. У її чоловіка виявили важкий цироз печінки. Часу на порятунок було обмаль. Протягом місяця дружина не наважувалася сказати Іванові всієї правди і самотужки шукала лікарів, які могли б допомогти. Через знайомих дізналася, що у Львові працює Центр трансплантології, де виконують найбільшу кількість пересадок в Україні. Сюди Світлана і привезла чоловіка.
У Львові пацієнта відразу поставили в лист очікування. Але часу чекати в нього майже не було. В нього ускладнений цироз, сильно розширені судини, загроза критичної кровотечі та смерті. Ускладнювало пошуки донора і те, що в Івана найрідкісніша 4 група крові. Натомість Світлана має універсальну 1-шу, тож без роздумів зголосилась стати доноркою для свого чоловіка.
“Ймовірність того, що Світлана підійде, становила близько 25% – це дуже мало. Співпадіння групи крові – лише один із параметрів. Ми враховуємо багато чинників, зокрема й розміри печінки. Проводимо пацієнтам велику кількість обстежень, щоб бути абсолютно впевненими, що орган можна безпечно трансплантувати”, – пояснює лікар-трансплантолог Володимир Дятел.
На щастя, сумісність пари, як донора і реципієнта, виявилась ідеальною. Тож лікарі невідкладно призначили операцію.
У жовтні спеціалісти Центру трансплантології успішно виконали родинну пересадку печінки – від дружини чоловікові. І донорка, і реципієнт добре почуваються після трансплантації та мають чудові результати аналізів.
“Ми дуже щасливі, бо любимо одне одного і тепер зможемо знову мріяти та жити далі. Це нас загартувало й дало розуміння, що життя – найбільша цінність”, – з вдячністю лікарям, долі та дружині каже Іван.
