У Львові 13 вересня, у День вшанування пам’яті українців — жертв примусового виселення із Закерзоння, відбулися пам’ятні заходи біля пам’ятника депортованим українцям. Присутні вшанували людей, яких у 1944–1951 роках насильно позбавили домівок та рідної землі.
Біля пам’ятника депортованим українцям із території Закерзоння учасники заходу поклали квіти та лампадки. Після цього відбулася екуменічна панахида за жертвами депортацій та комуністичних репресій.
Перегляньте також:
- У Львові знайшли мертвими матір і сина: затримали підозрюваного
- Терті пляцки: страва, яку зрозуміють лише львів’яни
У заході взяв участь Народний аматорський хор «Надсяння» під керівництвом Володимира Пасічника.
День вшанування пам’яті українців — жертв примусового виселення із Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини Верховна Рада України встановила у 2018 році. Його відзначають щороку у другу неділю вересня.
У 1944 році між УРСР та Польським комітетом національного визволення уклали угоду про так званий «взаємний обмін населенням». Попри заявлений добровільний характер, переселення українців перетворилося на примусову депортацію, що супроводжувалася репресіями, позбавленням майна та обмеженням прав.
У 1944–1946 роках понад 482 тисячі українців примусово переселили до УРСР. У 1947 році продовженням цієї політики стала «акція Вісла», під час якої майже 150 тисяч українців депортували на північ і захід Польщі.
Під час пам’ятних заходів також згадали жертв комуністичного концентраційного табору в Явожному. Табір розпочав роботу 1 травня 1945 року. Після початку «акції Вісла» сюди почали масово направляти депортованих українців, яких польська комуністична влада підозрювала у співпраці або симпатіях до українського підпілля.
У таборі утримували переважно цивільних людей, а не військовополонених чи вояків УПА. Серед ув’язнених були представники української інтелігенції, греко-католицькі та православні священники, а також люди, яких без належних підстав звинувачували у підтримці українського підпілля.
За офіційними даними, через табір у Явожному пройшли 2781 українець, серед них 823 жінки, кільканадцять дітей, 22 греко-католицькі та п’ять православних священників. Багато ув’язнених загинули через нелюдські умови утримання, катування, голод та хвороби.
У 2025 році Верховна Рада України ухвалила закон, яким примусові переселення українців із території Польщі у 1944–1951 роках офіційно визнано депортацією. Документ також передбачає державні гарантії, зокрема компенсації та пільги для депортованих.
Українці, яких вигнали з Холмщини, Надсяння, Любачівщини, Лемківщини та Західної Бойківщини, були змушені починати життя на нових місцях. Попри втрату рідних домівок, вони зберегли культуру, традиції, мову та пам’ять про землю своїх предків.
