У Шептицькому, що на Львівщині, на стіні гімназії №2 створили мурал, який присвячений військовому Олегу Кавецькому — колишньому учню навчального закладу. Із такою ініціативою до Львівської ОВА звернулися його побратими та родина. Щоб створити монументальний розпис, львівські художники працювали півтора місяця.
Присутні хвилиною мовчання вшанували усіх героїв російсько-української війни. Мама захисника Леся Кавецька поділилася спогадами про сина.
Перегляньте також:
- На Львівщині судитимуть 48-річного чоловіка, який кинув гранату у військового під час сварки
- На Львівщині 25-річний злочинець побив військового за зауваження
“Його шлях розпочався ще з Майдану. Я лише після загибелі по-іншому почала дивитися на нього, на його життя та погляди. А до того часу, поки він був живий, для мене Олежик був звичайним сином, який шукав себе і який хотів знайти своє місце у суспільстві”, — розповіла жінка.
За її словами, тривалий час шукали місце для муралу. Вибір зупинили на фасаді гімназії №2. Саме у цій школі навчався Олег, також у гімназії працює і сама Леся Кавецька — вчителькою християнської етики.
“Порадившись із директоркою гімназії Русланою Верескун, ми зупинилися на стіні спортивної зали, адже Олег завжди під час своїх короткотривалих відпусток приходив до цієї школи на стадіон побігати, покидати м’яча, любив підтягуватися на турніку та зустрічався там із друзями. Тому, думаю, що місце було правильно обране”, — зазначила мама воїна.
Мурал, що був створений на стіні навчального закладу, був розроблений саме для гімназії. Він витриманий у спокійних кольорах та плакатному стилі. Над ним працювали художники зі Львова Тарас Довгалюк та Андрій Савчишин. Окрім портрета воїна, художники зобразили шеврони військових підрозділів, у складі яких він захищав Батьківщину, розмістивши їх у хронологічній послідовності. Якщо розглядати мурал, то зверху можна побачити стрічку часу, яка символізує роки, відколи Олег пішов воювати, а під ними — шеврони.
“1991 — це рік народження Олега. Далі 2014 — це рік, коли він починав службу у лавах ДУКу “Правий сектор”. У 2016 воював у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Далі 2020 рік — Олег підписав контракт і пішов на службу в 10-ту окрему гірсько-штурмову бригаду “Едельвейс” і остання дата на муралі 2022 рік — це четвертий шеврон, коли почалося повномасштабне вторгнення. Посеред тих шевронів і мій син Олег, який загинув 3 жовтня 2022″, — пояснила Леся Кавецька.
Як пригадала мама захисника, на жовтень 2022 року в нього була запланована відпустка, до того він приїздив лише на два дні.
“Каже: “Мам, я вже скоро приїду надовго. І дійсно, він приїхав у жовтні до рідного дому. Назавжди і на “щиті”. Це ще дуже болить”, — поділилася вона.
До повномасштабного вторгнення Олег познайомився в Івано-Франківську із своєю майбутньою цивільною дружиною Діаною родом з Дніпра, яка через обстріли змушена була переїхати до іншого міста.
“Він до мене прийшов знайомитися у магазин косметики, де я працювала. І перше, що він мене запитав, чи люблю я котиків. Я сказала, що так, люблю. Для нього це було видно важливим, бо він сильно любив котів, взагалі, тварин, людей і всіх навкруги. Він ніколи не проходив повз когось, хто потребував допомоги”, — сказала Діана.Донечка Соломійка народилася вже після загибелі її тата — через 8 місяців. Цивільна дружина воїна каже, що про вагітність Олег знав, вони навіть встигли сходити разом на УЗД. Тепер дівчинка слухає історії про свого тата і впізнає його на фотографіях.
“Я їй розказую, що тато малює їй місяць та зорі, і ми кожного вечора дивимося у вікно, шукаємо місяць, що тато намалював для неї. Донечка дуже схожа на тата, вона його копія. Особливо очі, очі такі як у нього, сильно мені нагадують Олега. Він був неймовірною людиною, дуже добрим, дуже відповідальним. Він був дуже позитивним. В першу чергу навчив мене також на всі речі дивитися виключно позитивно. Він завжди мене захищав і я себе почувала у безпеці”, — поділилася жінка.Побратим та один із ініціаторів створення муралу Артем Доротенко разом із Олегом Кавецьким починав свій бойовий шлях у 2014 році у лавах ДУК “Правий сектор”. Він поділився, яким був його товариш.
“Він був такою світлою людиною, про нього взагалі нічого поганого не можна сказати. І насправді, коли він загинув, нас це дуже сильно всіх вразило. Загинуло у нас багато друзів, дуже багато, але загибель Олега нас дуже всіх вразила. Він по суті нормальним мирним життям десь рік тільки перед повномасштабною війною пожив, бо більшу частину свого дорослого життя він віддав Україні. Він воював з 2014 по 2022 й рік, а до 2014 року був на контрактній службі. Саме у 2014-му ми з ним разом пішли воювати під Донецьк, у Пісках. Перед повномасштабним вторгненням ми зустрілися знову, вже у Дніпрі, але ми вже були у різних підрозділах”, — розповів чоловік.
За словами Артема, мурал виправдав його очікування.
“Він дуже точний і дуже гарний. Справді класно зроблено. Я не очікував, що аж так добре буде. Тепер, коли їхатиму через Шептицький, не лише заїжджатиму на могилку до Олега, але їхатиму біля цієї гімназії в пам’ять про нього”, — додав він.Захід завершився покладання квітів. За погодженням Львівської ОВА ця робота стала частиною туристичного маршруту “На шляху до Перемоги”, покликаного вшанувати пам’ять героїв і відобразити визначні події боротьби українців за свободу та незалежність, у межах проєкту “ШептицькийСтрітАрт”.
